Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Веди свій плуг понад кістками мертвих 📚 - Українською

Читати книгу - "Веди свій плуг понад кістками мертвих"

937
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Веди свій плуг понад кістками мертвих" автора Ольга Токарчук. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59
Перейти на сторінку:
мокрому снігу, то легше ставало мені на душі. Глянула з кордону на моє Плоскогір’я, і мені згадався день, коли я вперше його побачила — захоплено, але ще не передчуваючи, що колись тут мешкатиму. Те, що ми не знаємо, що станеться — страшна помилка в програмі світу. Треба це виправити за найближчої нагоди.

У долині за Плоскогір’ям уже лежав густий Морок, і звідси, згори, я бачила вогні великих міст — Левіна й Франкенштайна далеко на видноколі, а на півночі — Клодзька. Повітря було чисте й вогні мерехтіли. Тут, вище, ніч іще не запала, небо на заході й досі було помаранчево-коричневе, продовжувало темніти. Я не боялася цього мороку. Прямувала вперед, у бік Столових гір, спотикаючись об змерзлі грудки землі, жмутки сухої трави. Мені було гаряче в моїх светрах, шапці й шарфі, але я знала, що коли перейду по той бік кордону, вони мені більше не знадобляться. У Чехії завжди тепліше, це південні схили.

І тоді там, на чеському боці, засяяла над небосхилом Панна.

Щохвилини вона ставала яскравішою, немовби на темному обличчі неба з’являлася усмішка, тому я знала, що обрала вірний напрям і йду туди, куди треба. Зоря сяяла на небі й тоді, коли я пройшла лісом, і коли непомітно перетнула кордон. Вона мене вела. Я прямувала чеськими полями, весь час до неї. А вона сходила чимраз нижче й здавалося, ніби Зоря мене запрошує піти за нею за небокрай.

Допровадила мене до шосе, звідки видніло місто Наход. Я йшла узбіччям дороги із легким, радісним серцем — усе, що тепер станеться, буде Правильним і Добрим. Нічого не боялася, хоча вулиці цього чеського міста були вже порожні. Але хіба можна чогось боятися в Чехії?

Тому, коли я спинилася перед вітриною книгарні й не відала, що буде далі, Панна продовжувала залишатися зі мною, сховавшись за дахами будинків. Виявилося, що незважаючи на пізній час, у крамниці хтось був. Постукала, і мені відчинив Гонза, анітрохи не здивований. Я сказала, що мені потрібен нічліг.

— Ано, — тільки й сказав він і пропустив мене досередини, ні про що не питаючи.

За кілька днів по мене приїхав Борос, привіз убрання й перуки, які старанно дібрала Добра Звістка. Ми скидалися тепер на літню пару, яка їде на похорон, так воно в певному розумінні й було — ми їхали на мій похорон. Борос навіть купив гарний вінок. Цього разу він прибув машиною, позиченою, щоправда, у якихось студентів, і вів її впевнено й швидко. Часом ми зупинялися на паркінгах — я почувалася справді недобре. Подорож була тривалою й виснажливою. Коли ми прибули на місце, я не могла втриматися на ногах, Боросові довелося перенести мене через поріг.

Тепер я живу на станції Ентомологів на узліссі Біловезької Пущі, і відколи мені покращало, намагаюся щодня робити свій невеликий обхід. Але ходити мені важко. Крім того, тут майже немає чого пильнувати, ліс тут непролазний. Іноді, коли температура підвищується й коливається в межах нуля, на снігу з’являються сонні Мухи, Ногохвістки й Горіхотворки, я вже вивчила їхні назви. Трапляються й Павуки. Я дізналася, що більшість Комах усе-таки впадає в сплячку. Мурашки глибоко в мурашнику притуляються одна до одної, утворюючи таким чином великий клубок, і так сплять до весни. Як би мені хотілося, щоб люди теж так довіряли одне одному. Мабуть, через незвичне повітря й недавні переживання моя Недуга посилилася, тож найчастіше я просто сиджу й дивлюся у вікно.

Коли тут з’являється Борос, то завжди має у термосі якийсь цікавий суп. У мене немає сили готувати. Він приносить також газети, радить почитати, але преса викликає в мене відразу. Газети стараються тримати нас у стані постійної тривоги, щоб не спрямовувати наші емоції туди, де це справді потрібно. То навіщо піддаватися їм і думати так, як вони мені наказують? Я кручуся біля будиночка, протоптую стежки то в один, то в інший бік. Трапляється, що не впізнаю власних слідів на снігу й тоді питаюся: хто тут ходив? Чиї це кроки? Гадаю, це гарний Знак, коли отак себе не впізнаєш. Проте намагаюся й завершити свої Дослідження. Мій власний Гороскоп став отим тисячним, і я часто просиджую над ним, намагаючись його зрозуміти. Хто я? Мені одне відомо — я знаю дату власної смерті.

Думаю про Матогу, який цієї зими буде на Плоскогір’ї сам. І про бетонну доріжку — чи витримає вона морози. Як усі знову переживуть чергову зиму. Кажани в льоху Професора. Козулі й Лисиці. Добра Звістка вчиться у Вроцлаві й живе в моїй квартирі. Там-таки й Дизьо, бо удвох прожити легше. Мені шкода, що я не переконала його в корисності Астрології. Часто пишу йому листи Боросовою рукою. Учора надіслала Дизеві таку собі історію. Він зрозуміє, що я мала на увазі:

Один середньовічний монах-Астролог (а діялося це тоді, коли ще святий Августин не заборонив читати майбутнє по зорях) дізнався з Гороскопа про власну смерть. Вона мала настати від удару каменем, який впаде йому на голову. Відтоді завжди під чернечим каптуром носив залізну каску. Аж якось у Страсну п’ятницю зняв її разом з капюшоном, радше, аби не кидатися в очі присутнім у церкві людям, аніж через любов до Бога. І тоді крихітний камінець упав йому на голову, легенько його поранивши. Та монах був переконаний, що пророцтво збулося, тож владнав усі свої справи й за місяць помер.

Ось, як це відбувається, Дизю. Та я знаю, що в мене ще багато часу.

Від Автора

Епіграфи й цитати, вміщені в тексті, походять із «Proverbs of Hell», «Auguries of the Innocence», «The Mental Traveller» та листів Вільяма Блейка. Уривок на с. 145 узято з пісні «Riders on the Storm» групи «The Doors».

Проповідь ксьондза Шелеста є компіляцією взятих з Інтернету справжніх проповідей капеланів мисливців.

Висловлюю вдячність «Netherlands Institute for Advanced Study» (NIAS) за можливість спокійної та творчої праці.

Примітки

1

Усі поетичні тексти Вільяма Блейка Маріанна Кіяновська переклала спеціально для цього видання (ред.).

2

Урізен — міфологічний творець, персонаж книги Вільяма Блейка «Книга Урізена» (ред.).

3

Величка — містечко неподалік від Кракова, відоме своїми соляними копальнями, свого часу — одними з найбільших у Європі (ред.).

4

Дінтойра — суд Тори, Вищий суд (ред.).

5

Ульро — матеріальний світ у Вільяма Блейка (ред.).

6

1 ... 58 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Веди свій плуг понад кістками мертвих», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Веди свій плуг понад кістками мертвих"