Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Грот афаліни 📚 - Українською

Читати книгу - "Грот афаліни"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Грот афаліни" автора Павло Андрійович Місько. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 120
Перейти на сторінку:
і… все спочатку почнеться, все спочатку! Така карусель.

Янг сторожко причинив за собою двері.

«Задоволений…» Звичайно, буде задоволений. То стояти на помості в сухому й чистому, тільки команди подавати, а то пріти в гідрокостюмі, лазити у воду, бовтатися для людської втіхи з дельфінами… Є різниця! Крафт правду казав: велике полегшення Янг робить для Судзіра.

2

Йшли з Раджем у район порту. Через центр, знайомою дорогою. Радж навмисно запропонував такий маршрут, хоч набережною було б скоріше. Хотів по дорозі зайти в якусь крамничку купити Янгові нові штани — відзначити його перший робочий день. Старі були вже доброго слова не варті: почав Радж викручувати після прання — розлізлися на клапті. Виявляється, ледве трималися, вже аж просвічувалися. Так і не надівав більше. Йшов у трусиках.

Ноги Янг насилу волочив, собачка трохи не випадав з рук. Напрацювався, виходить, у перший же день по саму зав'язку. Та й не виспався минулої ночі через грозу.

— Радж, а що таке маестро?

— Досвідчений спеціаліст, майстер, талант у повному розумінні цього слова. А що?

— Нічого… — Янг усміхнувся сам собі. Ну, до майстра йому ще рости та й рости, може, всього життя не вистачить.

Але як поєднати те, що йому хочеться бути капітаном далекого плавання з сьогоднішнім бажанням? Що краще? Важко розібратись, коли тобі неповних дванадцять. А так не буває, щоб поєднувати одне й друге.

По хотілося зараз Янгові думати, де він візьме грошей на школу, потім на коледж, потім щоб вивчитися на капітана.

Штани купили на площі, навіть з пластиковим поясом. Янг відразу ж надів їх і став майже як панич. Радж жартома натиснув великим пальцем йому на ніс — угору, ніби отак задерся він від радості. Янг розчулено потерся йому об груди лобом.

Шукати Гугу довелося довго, блукати у човновому селищі, розпитувати. Човни стояли біля берега на приколі, рядами, багато їх було прив'язано і до крайнього, східного молу. Деякі трималися на якорі самостійно або були пришвартовані до інших човнів, але всі притискувалися якомога глибше у заводь між бетонним молом і пірсом-набережною; у затишок. Це мало рятувало, нічна буря позривала в багатьох будках-надбудовах покрівлі, склала стіни, і човнове містечко виглядало так, паче тут погосподарював якийсь хижий звір-велетень. Подекуди було чути стук молотків, скреготання пилок. Люди знову лаштували притулок… Радж і Янг перебиралися з човна на човен по містках-дошках або по бортах, розширених дошками, які нагадували кладки. Хапаючись руками за хисткі стіни й покрівлі, переступали з борта на борт, а човни хиталися й присідали, між бортами хлюпала вода.

Нарешті знайшли Гугу, він теж ремонтував свою покрівлю. Обличчя хлопця було болісно скривлене, білки очей пожовтіли. Говорив з ними і хворобливо усміхався, скаржився на біль у правому боці, мабуть, Судзір пошкодив печінку. Треба було б піти до лікаря, але де взяти грошей на візит, а потім і на ліки? Може, стихне біль, перестане… І поки говорив з Раджем і Янгом, його малі брати й сестри, хто трохи вдягнутий, хто зовсім голий, лізли йому на руки, на коліна, і він тільки лагідно відхиляв їх або, скривившись від болю, зсаджував, але не проганяв.

— Немає чим і почастувати вас… пробачте… — подивився сумно в очі Раджу, потім Янгу.

— Радж… — почав Янг, і той зрозумів, що треба все-таки говорити головне, для чого прийшли.

— Візьміть, ось… — Радж дістав з кишені пакетик цукатів, віддав дітям. — Гуга, а ти видужуй і приходь назад. А поки що Янг тебе замінить.

— Я не вернуся… Прийду тільки розрахуватися — і все.

— Ти пробач… Я винен, це через мене перепало тобі… — язик не слухався Янга: так погано він себе ще ніколи не відчував.

— При чому тут ти! Я давно збирався піти від Судзіра. І треба було йти, поки не покалічив… Ну, а це була остання крапля.

— А як же ти далі житимеш? — зітхнув Радж.

— Не загину. От одужаю трохи, ходитиму в порт з батьком. А якщо й здохну, то це навіть краще, ніж працювати у Судзіра.

— Я свого слова назад не беру: коли напитаю десь роботу, одразу ж повідомлю тобі. Ну, тримайся! — Потиснули йому руку, навіть поплескали по плечах. Гугу понурився, щоб приховати сльози.

— Дякую вам… Ви — як брати мені.

Попрощалися, того не знаючи, що ще раз, уже в темряві, доведеться пробиратися на цього човна. Нести добру звістку: побачили в «Летючій рибі» Амару, і той сказав, що його беруть уже офіціантом, а місце посудника він замовив для Гуги: Амара теж пам'ятав колишнє прохання Раджа.

3

Добре, що хтось пройшов під вікном з транзистором, а то Янг прокинувся б опівдні. Швиденько схопився, сунув під пахву Тота — і до дверей. Сніданку ніколи було чокати. «Я-я-янг, це ти?» — мляво пробурмотіла спросоння донна Тереза і перевернулася на другий бік.

Сьогодні в Янга перший повний робочий день, треба поспішати.

Та хоч як він поспішав, а прийшов до прохідної само тоді, коли й містер Крафт. Зовсім не зарозумілий цей містер Крафт: перший поздоровкався, наче батько, поклав на плече Янгові руку, пропустив поперед себе в прохідну. На шанобливий уклін Малу теж кивнув.

— Ключі! — коротко мовив він Малу, і той заметушився, забряжчав своїми ключами, відмикаючи невелику висячу шафочку, де під склом були розвішані ключі. — Будеш цьому хлопцеві замість Гуги видавати ключі… — поки Крафт говорив, Малу ухитрився по-дружньому підморгнути Янгові. — Оцей — від вхідних дверей, цей — від мого кабінету… — показував тим часом Крафт. — До мого приходу ключі повинні знову висіти на місці. — Там робота невелика. Абрахамс міг би тобі все розказати й показати, але краще зроблю це я. Трошки прибереш. Танцюючи це зробиш замість фіззарядки. Ходімо, я розкажу, що можна переставляти, протирати, а що не можна чіпати… Шах-мах — і ти вільний, займайся своїм ділом.

І іони йшли алеєю, де ще лежав під пальмами й кущами туман, а Крафт не переставав говорити:

— І вільний… У душовій теж прибиратимеш, митимеш. Абрахамс скаже — як і чим мити, дезинфікувати. І вільний… На трибунах прибереш після вистав — і вільний… Абрахамс учив як рибу готувати? Ну от… І вільний.

«Ага… — думав Янг, гірко усміхаючись, — і лежи-відпочивай. А ще ж репетиції, вистави… І вільний, і відпочивай! Заліз у кабалу… О котрій же годині я маю вставати, о котрій прибігати, щоб поки він прийде все зробити й повісити на місце ключі? А коли ж учитися

1 ... 57 58 59 ... 120
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Грот афаліни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Грот афаліни"