Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників 📚 - Українською

Читати книгу - "Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників"

224
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників" автора Автор невідомий - Народні казки. Жанр книги: 💛 Інше / 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 72
Перейти на сторінку:
каже панові:

— Знаєте що, я ще мало користувався цим Божим даром — може, що й пораджуся та продам вам.

— Ну, прошу тебе, — каже пан, — будь такий добрий, продай її мені, бо мені не треба буде їсти варити, та й коли гості зберуться, то й тоді б можна користуватися.

— А, я знаю, — каже Іван, — то вас пече, аби від мене, бідного, готовий хліб відібрати. Коли пораджуся, то дам вам знати через три дні.

— Та добре, — каже пан, — і пішов собі додому. Дома не каже нічого про торбу пані, лиш хоче, аби чимшвидше й чимбільше панів і пань запросити в гості. На це й пані пристала, і тим часом розіслали листи до великих панів і до родини своєї, щоб на означений день на велику гостину поприходили. А про торбу пан уже міркував, що вона його буде.

Доки пан думав гостей запрошувати, а Іван думав попробувати і другу торбу, чи добра, і котру би панові продати. Як думав, так і зробив. Раз, коли треба було сідати їсти, поклав другу торбу на стіл і починає од неї їсти просити. Каже: «Дай, торбо, їсти!». Як вихватиться з торби великий кий і починає молотити по хаті кого й чого досягне, як почали діти верещати й попід стіл ховатися, а Іван бігає по хаті, хапаючи кий, котрий то по голові, то по руках вдарить його. І доти кий не перестав молотити по хаті, доки Іванові не прийшло на гадку сказати: «Кию, лізь у торбу!» І тоді кий заховався у торбу.

— Ну тепер, — каже Іван своїй родині, — мовчіть, щоб ніхто не знав, що тут сталося!

І зараз добру торбу заховав, а ту з києм панові підготував, як прийде.

Пан не ждав, поки Іван його покличе, а третього дня сам прийшов до Івана й купив торбу за багато грошей. Як приніс торбу додому, і не став її випробувати, бо гостина буде завтра, перед усіма й випробує.

Прийшов і день гостини, пан наказав, аби нічого не варили на кухні, лиш столи застелили й посуд розклали.

Приходять і гості. Посходилося їх може й до сотні. Гості поміж собою говорять: «Як тут гостина ладиться, коли й вогня на кухні не клали?» — «Це дивна гостина!»

Тоді, як гості посідали, заносить пан порожню торбу і з великою радістю кладе її на стіл, кажучи:

— Ця торба нам дасть їсти й пити тоді, як сказати до неї: «Торбо, дай їсти, пити, скільки лиш треба усім нам!»

О Боже! Як вискочив великий кий з торби і як почне бити куди попало кожного гостя, як зчинився крик і лемент, почали утікати хто куди — через двері, через вікна… І котрі вискочили, посідали на вози й далі утікали додому.

Пан стовпом став, і сам насилу утік від кия, який так його відлупцював, що він ледве відлежався й більше ніяких гостей не запрошував.

А Іван сміявся, як перед києм усі скакали й танцювали.

Круглячок

Жили недалеко від лісу дід з бабою та й мали вони двох внучат — хлопчика і дівчинку. От одного разу захотілося дітям піти в ліс по квіти та гриби. Баба з дідом кажуть:

– Ідіть, тільки не заходьте далеко, а то вас відьма-змія з’їсть.

Пішли діти та не послухали стареньких. Ідуть лісом, збирають квітки — там гарна, а там ще краща! І зайшли вони далеко-далеко в ліс. Бачать — коло пенька стоять червоні черевички. Дівчинка вступила в них — і-і-і… понесли вони її, як вітер. Побіг за нею хлопчик, та не догнав її.

Іде він та й журиться, куди занесло його сестричку і що йому скажуть дома, та коли дивиться, стоїть на галявині кругленька хатка. Підійшов він до хатки, а з неї вийшов кругленький чоловічок та й питає його, чого він такий зажурений. Хлопчик про все йому розказав, а чоловік і каже:

— От зараз підемо поїмо та й вирушимо в дорогу. Я знаю, де твоя сестричка.

Заходять до хатки, а в хатці все-все кругле: вікна круглі, стіл круглий, стільці круглі, піч кругла, ліжко кругле, скриня кругла, а чоловічок круглий зветься Круглячком.

Поїли вони, попили. Круглячок скомандував — і хатка полетіла.

Летіли вони довго чи не довго, аж зупинилися коло великого замку, де жила відьма-змія. Вийшла вона до них назустріч, а Круглячок питає її:

— Де ти поділа дівчинку? Хутко віддай!

А змія не хоче. Бачать вони, що без хитрості не виграєш у неї нічого. От і каже чоловічок:

— А купи-но у нас хатку!

Змія каже:

— Треба її обдивитись, що воно за товар.

Зайшла вона в хатку, а Круглячок скомандував, щоб хатка крутилася швидко-швидко. Коли зупинив, питає відьму-змію:

— А що? Віддаси ключі від тої хати, де дівчинка сидить?

Змія не хоче.

Тоді він знову як закрутить хаткою! Не витримала змія, викинула через віконце в’язку ключів і закричала:

— До лиха мені така хатка! Заберіть своє дівчисько, воно у підвалі!

Узяв Круглячок ключі, дав хлопчикові й каже:

— Швиденько відмикай підвал!

Відімкнув хлопчик підвал, а там сидить багато-багато неслухняних дітей. І його сестричка з ними. Усіх їх до відьми-змії принесли червоні черевички. Випустив хлопчик усіх дітей на білий світ. А Круглячок тим часом каже відьмі-змії:

— Де ти сховала червоні черевички?

— Навіщо вони тобі? — пита змія.

— Віддай їх зараз же мені, щоб ти ними дітей не заманювала!

— Не віддам!

— Швидше, швидше крутись, хатко! — скомандував Круглячок, — і хатка закрутилась, як дзиґа. Не витримала відьма-змія та як за кричить:

— Забери, забери їх собі! Вони у моїй світлиці! І хатку свою забери. Не треба мені такого товару! У мене вже голова крутиться від цієї хатки!

Побіг хлопчик до відьминого палацу, відчинив його, забіг до світлиці, дивиться, а там стоять червоні черевички, що його сестричку забрали. Забрав їх хлопчик і віддав Круглячкові.

Тут Круглячок спинив хатку, а відьма-змія звідти вилетіла, мерщій сховалася у палац, зачинилася і більше не виходила.

А діти зайшли в хатку і полетіли з Круглячком на його галявину. Звідти й додому пішли й пообіцяли Круглячкові без дозволу так далеко в ліс самим не ходити. Було у них дома втіхи чотири міхи.

А Круглячок зостався у своїй хатці. І червоні черевички, він у скриню сховав, щоб відьма-змія ними до себе дітей не заманювала.

Отакий він молодець, і нашій казочці кінець!

Орел-беркут

Жив собі один старий вояк. Мав уже

1 ... 57 58 59 ... 72
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників"