Читати книгу - "Ги-ги-и"

— А ми до вас у гості, — блиснула золотими зубами пані Шляктрафська і задерла сукню, а там, а там, які там були майталеси, мамцю моя рідна, я ще таких не видів, і Емма теж, і ми аж кинулися їх обмацувати, пробувати на зуб, нюхати, шкробати, смикати і змальовувати в альбом, бо ті майталеси геть усі від і до були списані різними мудрими висловлюваннями, наприклад: більше добрив нашого заводу — багатший стіл радянського народу.

Я собі навіть це виписав і повісив, де слід, щоб було завше перед очима.

— Але чим ми вас будемо вгощати, — забідкалася Емма, — вся країна голодує і ми голодуємо, чаю нема, п'ємо скипидар.

— Ну що ж, і скипидар — Божий дар, — задриґав ногами пан Шляктрафський.

Я приніс скипидар і налив його в брудні гранчаки.

— Так, а за що ми вип'ємо? — задумався пан Шляктрафський.

— Вип'ємо за цю, як її, — сказала Емма.

— Чудово! — втішився пан Шляктрафський. — Давай за неї.

І ми випили, а на закуску Емма подала взуттєвий крем, оздоблений сірничковими голівками.

— Умм! Я просто вмираю за сірничковими голівками! — аж застогнала пані Шляктрафська.

Але то ще було не все, Емма просто зблиснула своїм талантом і подала на гаряче свою сумочку з крокодилячої шкіри, яку вона запекла в оліфі, перед тим начинивши паперовими карбованцями. Що то був за смаколик, не описати: карбованці хрумкали і танули в роті.

— Обожнюю крокодилів! — сичала від розкоші пані Шляктрафська.

А Емма — о Емма! — подала тепер ще й мої пантофлі, тушені в парафіні зі збитими вершками, а до них ще й фіранки в крохмалі і шкарпетки у власному соці з перламутровими ґудзиками.

Шляктрафські мало язики не попроковтували, так жерли, так жерли, аж з носів їм дим ішов і стелився під стелею.

— Боже мій! — вмліваючи, зойкнула пані Шляктрафська і відкинулась на канапу. — Я обжерлася, я просто не можу, це все таке смачне, як ви це готували, о мій живіт, він зараз лусне, я ще ніколи так не об'їдалася, мені здається, я порохова бочка, ні — вежа, я порохова вежа, така сама, як та, що стоїть на Підвальній — зараз я лусну, бережись! Лягай! Атас! Каравул!

БА-БАХ-БАХ-БАХ!!!

Далі я пам'ятаю тільки, як нас збирали по частинах і складали в один величезний ящик і, коли підняли голову пана Шляктрафського, то посипалися з неї різні мудрі цитати, і один із санітарів сказав: чудово, зараз я їх позбираю, здам і дістану майталеси для своєї жіночки, а то вона вже зовсім змайталесилася.

Мою голову поклали Еммі на живіт, я чув, як там шкребеться ще живий пантофель і шурхоче смажений карбованець, але мені від того легше не стало.

Попіл

Емма Зунц мала буйну фантазію і, коли їй бувало нудно, вона виходила в сад і вигадувала різні кумедні речі, наприклад, мене.

Коли вона вигадувала мене, я з'являвся весь у блакитному пір'ї і плив до неї, вигнувши шию, це було чудесне видовище.

Емма клала мене собі на коліна і висмикувала кожну пір'їнку, наспівуючи колискову, нарешті я поставав перед нею у всій своїй незрівнянній красі.

Тоді вона хльоскала лозинкою і я починав стрибати через вогонь її серця.

Одного разу я скочив так невдало, що ноги мої заплуталися в язиках полум'я і я згорів на попіл.

Емма взяла попіл і посипала ним грядки, нічого й казати, які там повиростали пампердоклі — такі, як кавуни, або ще більші. Емма не могла натішитися.

Але мені від того легше не стало.

Яєшня

тому що виповзуть хробаки такі білі білі в кільця гидкі слизькі і очі чорні — чорні очі карі брови — сказав Румц.

круглий круглесенький Румц найкругліший зі всіх кругляків просто якесь яйце тільки й того що в штанах на шлейках а так яйце

слова його звернені були до Лунца

круглий круглесенький Лунц найкругліший зі всіх кругляків просто якесь яйце тільки й того що в штанах на шлейках а так яйце

взагалі хто з них був Румцом а хто Лунцом знати нам не дано і я сам цього не знав коли побачив їх уперше а що бачити їх удруге не довелося то й досі я не розрізняю їх коли бачу утретє або вчетверте просто дивлюся не них і мені хочеться їх накопати побити їм голови чимсь залізним лисі їхні голови особливо цвях затовкти в самісіньку маківку разом з пропелером щоб крутився на ходу

привіт — кажуть вони і дуже тішаться коли мене бачать уперше хоча я бачу їх уперше і зовсім не знаю чи маю тішитися чи навпаки обходити восьмою дорогою виходячи з хати

у мене нема цвяха а то б я поробив вам пропелери

нічого зате в нас є літаючі мухи

вони розкривають жмені й випускають літаючих мух зі справжніми крилами і ніжними голосами

коли їх розтовкти виповзуть хробаки такі білі білі — повторив Румц

думаючи що я не чув але я все чув і одну літаючу муху піймав поклав на стіл і вдарив чим попало по голові з голови пішов зелений дим наче з порхавки тоді я гугупнув чим попало по животу і з нього витекли зелені пумпарослі з густими виткими фарзлями мерехтіли і свинками мов божевільні

де хробаки — спитав я і грізно на них подивився — дивився в білі кільця

не треба було бити чим попало — сказав Румц

треба було бити сковорідкою — сказав Лунц

в крайньому разі праскою — додав Румц

ви обоє просто засранці — висварився я — геть з мого саду яйцеподібні квадрати

ми не можемо геть — сказав Румц

ми тут живемо — сказав Лунц

в моєму саду? о горе мені! тут живе всяка наволоч якісь приблуди мухомори нещасні — я схопився за голову і спробував її відірвати від тулуба щоб пошпурити в них але голова сказала не руш і я лишив її тоді я схопив праву ногу висмикнув її і давай гамселити вони плакали звивалися наче яйця плазували і корчилися доки не перетворилися на двох яйцеподібних істот у штанах на шлейках і з лисими уявіть черепами

тепер я остаточно переплутав де Румц а де Лунц а де я без ноги яка вирвалася