Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Новини 📚 - Українською

Читати книгу - "Новини"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Новини" автора Андрій Любомирович Войницький. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 130
Перейти на сторінку:

— «Любий дайєрі»,— виголосив суддя після паузи.— Українською — «Любий щоденничок». Вибачте, особисто я вивчав німецьку... Отже, зачитується щоденник Штос Наталії Володимирівни. Свідки Купер, Борисова, Штос і Красиневич упізнали почерк громадянки Штос у цьому документі. Суд продовжує розгляд зі сторінки двадцять вісім.

І сивий почав неквапливо зачитувати:

«19 січня. Я не можу сказати про що думає Це людина, яка є, і в той же час наче немає. Коли я зустрічаюся з ним, у мене виникає відчуття, ніби я сиджу віч-на-віч з привидом, ніби я одна його бачу, а всі іншіні. Немовби він не існує для їхнього світу. Але ж навпакиіснує, ще й як».

Сивий перегорнув сторінку:

— «2 лютого. Мама впевнена, що я роблю успіхи в живопису, їй сподобалася моя „Риба у хаосі“. Тільки вона каже: „Ти така весела, а твоя риба така сумна“. Не знаю, чи можна мене вважати веселою, я, скоріше, як то кажуть, компанійська. Чому люди такі, як є, іноді питаю я себе. Їм усього забагато і всього мало. Втім, я би хотіла зробити виставку своїх робіт, можливо, у Нью-Йорку. Батькові не сподобається ні „Риба“, ні „Садок з ромашками“, він узагалі вважає, що я займаюся дурнею. А що не дурня, скажіть мені? Що з так званих „важливих справ“ не дурня? Що треба робити замість того, щоб малювати „Садок з ромашками“? Заробити мільйон? Зайнятися йогою? Жерти антидепресанти? Кожного дня після шостої вештатися по дому, наче примара, з келихом коньяку? Їздити на ідіотські прийоми, де повно людей, які за все життя не вимовили ні слова правди? Все дурня, тату. Все у цьому світіодна величезна космічна дурня. А „Садок з ромашками“ хоча б декому подобається.

15 лютого. Ця людина по-справжньому лякає. Навіщо йому такі знайомі? Якщо існує пекло, його обслуговуючий персонал виглядає саме так. Я могла б уже зібрати власну кунсткамеру з цих типажів, розвісити по стінах їхні пики, наче кабанячі голови, і дивитися вечорами в їхні мертві скляні очі...»

Суддя видихнув і почав читати розмірено, навіть трохи співуче:

«12 квітня. Марина-риба. Марина була великою балухатою рибою, знала, що вона є риба, і відчувала себе такою. Вона пускала бульбашки, ворушила зябрами та плавцями й рухалася в своєму мокрому і слизькому середовищі. Саме там їй було максимально комфортно. Спочатку задля перевірки (чи риба вона?) Марина намагалася говорити, але нічого не виходило, засвідчуючи той факт, що Марина дійсно є рибою.

Господарі тримали її в акваріумі з грубого зеленого скла, тому навколишній світ здавався їй трохи зеленкуватим. Життя її виявилося дуже довгим. Вона відчувала, як неквапливо спливає час її статечного, спокійного риб’ячого існування, і єдиним, що вносило до нього якесь розмаїття, було мигтіння розмитих постатей Господарів за склом. І хоча життя Марини-риби могло комусь здатися нудним, насправді воно таким не було. Марині подобалося жити у своєму природному середовищі, ні від чого не страждаючи, ні до чого не прагнучиі так було довго, дуже довго, може роки, може, навіть, десятиліття.

Втім, часом вона задавалася питанням: яке несамовите сплетіння обставин і генів змусило народитися рибою, а не Мариною з міста Сімферополя? Але риб’яче життя було схожим на велике простирадло, і воно повільно обгортало її. Вона їла крихти, які їй кидали, бачила мерехтіння світла і, може, намагалася б нерестувати, якби її випустили в річку. Їй часто снилася річка: бризки, плескіт, нетверезі чоловіки на березі, що ухкають й стрибають у воду „бомбочкою“, веселі діти, дівчата в купальниках, серпневий ковток свіжого повітря, чудовий і безмежний надводний світ,— одне слово, всі ті речі, що у певній сукупності здатні скласти як людське, так і риб’яче щастя.

Але в один зі своїх однакових днів Марина раптом помітила, що води в акваріумі стає менше. Спочатку вона відмахнулася від бентежної здогадки, однак час її тільки підтвердив. Згодом Марині довелося визнати, що вода, хоч і повільно, кудись витікає, і відбувається це досить давно. Спочатку вона навіть не усвідомила весь жах свого становища, проте врешті-решт їй довелося визнати очевидне: комфортне, мокре, слизьке, єдине придатне для її існування середовище повільно, але безповоротно зникає!

Це відкриття отруїло життя Марини-риби. Щоранку вона прокидалася після свого риб’ячого сну і думала лишень про однескільки води зникло за ніч. Вона ще сподівалася на Господарівневже вони рано чи пізно не помітять витік, не усунуть його, не додадуть в акваріум такої потрібної їй води. Втім, їхні зеленкуваті фігури часом з’являлися, але ніхто нічого наче не помічав. Марина, як могла, намагалася привернути увагу Господарів: хлюпотіла, підіймалася до поверхні, але вона була дуже неповороткою рибою, і всі намагання не мали успіху.

Як вони могли не помітити, що вода ось-ось зникне, прирікши її на стражденну смерть? Чому, поринувши в свої буденні справи, не бачили страшну риб’ячу трагедію?

Життя Марини відтепер стало геть іншим. Спокій зник назавжди, змінившись сумішшю паніки, страху, депресії і відчаю. Вода виходила, і змінити це було неможливо. Нарешті її залишилося стільки, щоб ледве вкрити її тіло. Кожен день міг стати останнім, але Марина чітко вирахувалапіслязавтра вода скінчиться, і вона помре.

Потім настала доба, до краю сповнена болю, коли вона, лежачи на боці в кутку акваріума, здригаючись, жадібно ковтала залишки вологи. Кожна краплина відтепер стала величезною, майже казковою

1 ... 57 58 59 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Новини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Новини"