Читати книгу - "Німа"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Німа" автора Юлія Гук. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 94
Перейти на сторінку:
смачно.

— Святом?

— Восьме березня. Забула?

Тася похмуро відвертається до стінки.

— Викинь.

— Тут лист… — Лікарка зазирає в пакет. — А ще якась їжа!

Дівчина ніяк не реагує. Тоді жінка ставить квіти у глечик, подарований гончарем, пакет залишає поряд з ліжком, лист кладе на подушку.

— Поглянеш, коли з’явиться бажання.

Через хвилин п’ять, коли лікарка йде, Тася підводиться з дивана, заварює чай і додає в нього вина. Зайшовши до кімнати, бере лист. Кілька секунд дивиться на нього, а потім спокійно шматує його.

— Ти ж знаєш, я не люблю свята й терпіти не можу брехунів, — кидає чи то мені, чи то собі.

Клаптики паперу повільно опускаються на підлогу.

Вона й справді має жалюгідний вигляд. П’яна, з температурою під сорок, свідомо відштовхуючи тих, хто її любить і піклується про неї. Вона загортається в ковдру, заплющує очі, заходиться кашлем і впивається алкоголем.

Допивши пляшку вина, Тася перевертається на інший бік, опускає руки на підлогу й збирає розірваний лист. Коли останній клаптик приклеєний на потрібне місце, дістає піцу з пакета. Уже глибока ніч.

«Зі святом! Радий, що ти таки склеїла мого листа, щоб прочитати. Пробач, що поздоровляю тебе так — через знайомого. Пробач, що взагалі поздоровляю.

Не опускай руки в мою відсутність. Не втрачай упевненості в собі! І ти знаєш, що визнання потрібно заслужити. А сидячи цілими днями вдома й п’ючи вино — ти не варта ані моєї, ані своєї віри. Ти можеш говорити скільки завгодно, що я не маю місця у твоєму серці, але тепер я знаю, що це не так. Я кохаю тебе. Щасливого дня, одужуй!

P. S. Не смій його знову рвати!»

Тасіта опускається на край дивана й згортає аркуш.

— Бевзь…

Відкидає лист геть від себе й знову заривається в ковдру.

Він правий. Першим порухом після прочитання було порвати лист знову. Ми починаємо її втрачати.

9.03

Безсоння. Температура росте. Закінчився алкоголь. Монстри гризуть її душу.

Депресія. Апатія. Відчай. Страх.

Замотана в ковдру піддослідна ходить квартирою. Без мети, просто никає.

Телефон розривається від дзвінків.

Стукіт у двері.

— Привіт…

На порозі стоїть давній знайомий, з яким вона випивала раніше. Той, який нічого не досягнув сам. Той, який не вірив у неї.

— Згадаємо минуле? — Тася затягує його за рукав до квартири.

Ігор стягує стару задрипану куртку.

— Захворіла?

— П’яна гуляла довго під дощем.

— Ого! — хихотить підстаркуватий парубок. — Та ти, хоч і ходиш у костюмі, не дуже відрізняєшся від простих смертних.

— Перестань. Ти ж знаєш, яка я, — супиться дівчина.

Вони мовчать. П’ють, дивляться на краплі дощу, що стукають у вікно й знову мовчать. Їм ні про що говорити. Тоді вони зазирають у минуле й виявляють, що там їх щось поєднує, занурюються в пройдешнє, згадують.

— Тоді… з Валеном… Я знав, що він тебе вдарив.

Тасіта підіймає на нього здивовані очі, одразу зрозумівши, про що він.

Того дня вона відкликала його вбік від компанії й сказала, що вони з Валеном більше не разом.

— Я вважав, що він зробив правильно… — Ігор закушує губу. — Ні. Навіть не так. Я не хотів, щоб ви розійшлися. Він поводився з тобою так, як тобі було потрібно. І я ніколи не бачив такого сліпого кохання. Мені було його шкода. Я розумів його.

Піддослідна відводить погляд — її очі стають вологими.

— Ти завжди була такою. Легко розбивала серця. Була байдужою до чужих почуттів. З тобою безпечніше було дружити. Тому що друг, не знаю чому, але він важливіший для тебе.

Вона розмірено напивається до бісиків. У свідомості постають картини минулого. Їх багато. І не всі серед них приємні.

— Тому я лишився для тебе другом. Я кохав тебе.

— Я знаю.

1 ... 57 58 59 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Німа», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Німа"