Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Байстрючка 📚 - Українською

Читати книгу - "Байстрючка"

281
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Байстрючка" автора Марія Хіміч. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 68
Перейти на сторінку:
на північ за нашим містечком. Село Бистрицьке. Дача знаходиться на вулиці Шевченка, 26. Ви його здасте міліції? — запитала жінка.

— Неодмінно! — пообіцяв я.

Вона вийшла з генделика й дивилася вслід моїй «Ниві». Був упевнений — чоловіка попереджати не буде. Кожна жінка мріє про помсту невірному чоловікові. Ой, про що це я?

Славик ще спав. Ми тихо зламали замок у дверях. Потім розбудили чолов’ягу. Він спочатку захотів погратися в кіно — і з диким криком кинувся на Володьку, як на нібито слабшого. Той влучно вцілив Славику просто в табло. Славик упав знову на ліжко й вихопив з-під подушки пістолет. Я злякався, а Володька кинувся на Славка, схопив його за руку з пістолетом і змусив випустити всі кулі в стелю.

— Твою пукавку візьмемо з собою, — Володька знайшов на кухні целофановий пакет і спакував туди пістолет.

Ми зв’язали Славкові руки, завантажили його до «Ниви» й поїхали знову в містечко.

— Навіщо викрав ту дівчину? Як її звати? Надя? — запитав я.

— Настуня, — буркнув Славик.

— Чого такий сурйозний, Славику? Не подобається кататися? — намагався його підбадьорити Володька.

— То навіщо ти її викрав і вбив її вчителя? — не вгавав я.

— Одного разу побачив, як вона танцює. Мене жінка завела до клубу на якесь свято, уже не пам’ятаю. Не хотів іти, але піддався умовлянням. Я закохався в Настуню з першого погляду — ви бачили б, що вона виробляла на сцені! Почав залицятися до неї. Ну там, квіти, цукерки передав їй, чекав на неї, коли вона йшла зі школи чи з балетної студії. Але Настуні я був байдужий. Я — здоровий чоловік, розумієте? Ну от і не витримав. Коли вона вийшла з клубу після тренування, заштовхав її в машину. Вона завжди остання йшла з тренування, чомусь затримувалася. Потім я зрозумів чому. Те, що я її зачинив у машині, побачив Онуфрій Станіславович. Він був насправді її коханцем, я здогадався про це! Тому Настуня й не хотіла звертати на мене увагу. Він вибіг, я його вдарив, він упав, урізався макітрою об бордюр і знепритомнів. Я його закинув у багажник. Завіз Настуню у ліс — у мене там є мисливська хатинка. Вона дуже верещала, це мені діяло на нерви, я їй врізав… Вона знепритомніла. Коли вона отямилася, я їй вколов наркотик. Дівчина більше не отямлювалася… Коли відчинив багажник, то Онуфрій Станіславович накинувся на мене. Вдарив його. Тоді він кинувся навтьоки. У мене був пістолет, і я вистрілив. Поцілив йому прямо в потилицю. Я його кинув у дровник за хатиною — уже мертвого.

— І що ти з нею робив?

— Усе, що хотів! — заржав Славик.

Володька перехилився до нього й улупив у пику. Славик замовк.

Ми мовчали всю дорогу, доки не приїхали до квартири Ксеньки.

74
Варварка

Славик писав свого листа, а я стала за його спиною й принюхалася. Від нього йшов сильний запах поту, схожий на пріле сіно. Так само смерділо від мого нападника. Це був він! Це він намагався нас залякати, це через нього моя мати зізналася в тому, що не скоювала!

— Не забудьте у своєму листі вказати про свій напад на нашу квартиру, в усіх подробицях! — промовила до нього.

— Чув? — зарикав дядько Володька.

Повернулася до майстерні й намагалася шити, щоб заспокоїтися. Цей покидьок… він заслуговує…

Максим нечутно зайшов і обійняв мене за плечі.

— Заспокойся! Скоро все закінчиться. Чуєш? Усе стане на свої місця. Ми одружимося…

Мене перетіпнуло.

— Я все розумію, усе буде добре, — Максим муркав над моєю головою, як велетенський розгодований кіт.

Мені закортіло розповісти про листи від Олесі, але я не змогла. Щось стало мені поперек горла й не давало заговорити на цю тему.

— Ну що з тобою? — добивався Максим від мене хоч якоїсь уваги.

— Славик уже дописав зізнання? Може, уже підемо за мамою? Я за нею скучила! — вирвалося в мене.

— Думаю, він уже впорався.

— Тоді залиш мене на кілька хвилин, я швиденько дошию й підемо.

Максим вийшов, а я кинула почате й обхопила голову руками. Боже, чому все так складно?

75
Віта

Двері моєї камери рипнули і я втомлено озирнулася. У проймі стояв слідчий. Він якусь мить зацікавлено обдивлявся мене. А потім сказав заповітні слова:

— Виходьте, ви вільні.

1 ... 57 58 59 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Байстрючка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Байстрючка"