Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Ратники князя Лева 📚 - Українською

Читати книгу - "Ратники князя Лева"

295
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ратники князя Лева" автора Петро Михайлович Лущик. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 74
Перейти на сторінку:
що треба.

— Дякую, воєводо! Смію запитати: як мені поставитися до намісника Ногая? — поцікавився Неждан.

— Зауважу, що головним у місті стане він, але слухатися його тобі не належно. Він — слуга хана, ти — короля! Ми покинемо Бакоту одразу після Великодня.

— Я хочу уточнити: чи є щось таке, що я маю знати? — обережно додав Неждан.

— Та нічого такого, — знизав плечима Славомир. — Хіба що те, що купці, які завітали до нас недавно, повідомили одну новину...

— Що за новина? Це стосується нашого перебування в Бакоті?

— Не знаю, стосується воно чи ні, але твого брата — напевне. Твій брат — латинянин, а купці казали, що ще на початку зими помер Папа Римський. Я навіть не знаю, як його звали.

— Климент, — підказав Неждан. — Але ж і намісник Руерг — латинянин! Він знає?..

— Чом я мав йому повідомляти? — знизав плечима воєвода. — У нього свої справи, а в мене — свої. Якщо хочеш — можеш сказати йому. Можливо, цим ти трохи розворушиш його, а то за весь час, що він тут, я не почув від нього і кількох слів.

— Скажу, — пообіцяв Неждан. — І не я, а Тугар. Свій свого зрозуміє краще. А хто став замість Климента?

— Поки що — ніхто їхні кардинали ніяк не можуть дійти згоди.

Воєвода підвівся.

— Що ж, на цьому й усе, — сказав Славомир. — А зараз іди, мені потрібно підготуватися до відбуття.

Неждан не пішов до ратників. Він зустрівся з братом. Тугар стояв на тому ж місці, де він і залишив його.

— Ну? — запитав Тугар.

— Навіть не знаю, радіти цьому, що сталося, чи сумувати, — почав Неждан.

— Ти про що?

— Воєвода залишає нас із тобою у місті. Усі решта вирушають після свят.

— Це ж чудово! — радісно вигукнув Тугар:

— Ще одне. Можливо, ця звістка нам на користь. Узимку помер папа Климент.

Почувши це, Тугар перехрестився.

— Хто новий папа? — запитав.

— Ще не обрали. Це все, що я можу сказати. Це на користь?

— Є зачіпка заговорити з Руергом... — замислився Тугар.

— Стривай! А якщо він тебе також запам’ятав?

Тугар заперечив.

— Навряд. Для нього я був звичайним зброєносцем, до того ж — із ворожого ордену. Та й тут він жодного разу нічим не виказав, що упізнав мене.

Славомир з військом покинули Бакоту третього дня після Пасхи. Він попрощався з Нежданом і Тугаром, пообіцявши наприкінці літа прислати заміну. А вже наступного дня Карл Руерг сам підійшов до Тугара. З несподіванки русич, що саме переходив зі своїм клунком з будинку, де жив з усіма ратниками, до більш пристойного помешкання, аж укляк на місці.

— Я маю намір поговорити з вами, — без вступу почав Руерг.

— Я вас слухаю, cip... — відповів спантеличений Тугар.

— Знаю, ви брат Неждана, але, на відміну від нього, вірите у правдивого Бога.

Тугар хотів заперечити, що це не зовсім так, як собі уявляє достойний лицар, але не став цього робити — ще невідомо, чого той хоче. Натомість сказав:

— Так, я вірую у Filioque[24].

— Тоді нам буде легше зрозуміти одне одного.

— Я вас слухаю, cip.

Тугар побачив, що шанобливе звертання до вподоби госпітальєру, і вирішив і надалі триматися подібного тону розмови.

— Хочу запитати: де ви знайшли для себе вчителів? — продовжив Руерг. — Тут, серед схизми і поганства?

— До того як прибути сюди, я жив у Львові, — пояснив Тугар. — Княгиня Констанція, дочка короля Бели, заклала у місті костел братів-домініканців. Брат Яків, з яким мене звела воля Божа, зумів посіяти у мою душу зерна справжньої віри.

— Бачу, вони впали у родючий ґрунт, — зазначив Руерг і продовжив: — Як вас звати?

— Тугар.

— А при хрещенні?

— Йоганн. — Тугар назвав своє похресне ім’я на німецький лад. — Але мене всі називають Тугаром.

— Нехай буде так. Мені потрібна ваша допомога.

— Я весь — увага.

Тугар зрозумів, що зараз розкриється таємниця появи іоанніта Руерга на Русі.

— Я хочу бути певен, що наша розмова залишиться між нами, — попередив Руерг.

— Я можу це пообіцяти, cip, якщо почуте не зашкодить моєму королю, — гідно відказав русич.

1 ... 57 58 59 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ратники князя Лева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ратники князя Лева"