Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"

У Новому Єрусалимі в кожну з дванадцяти брам у земний світ входитимуть душі у відповідності до їх знаків Зодіаку, а відтак з іменами не вигаданими, а тими, що пов’язані з «коренем», і отже керованими Вищою Силою. Тому й пишеться в стиху 21: «А вулиці міста — щире золото, прозоре, як скло.» Що таке «щире золото», вже мовилося вище — місто буде засноване в рік Сонця, символом якого є золото. А от «прозоре, як скло»… Це означає, що не буде вже тієї каламуті з іменами, яка була у земному світі в 19–20 ст. ст… Кожна людина стане елементарною часткою Вищої Сили, виконуватиме покладені на неї обов’язки і не ховатиметься за псевдо.

11. Сутностей з’являтиметься в брамах кожної пори року по три різновиди з чотирьох сторін світу: «13 Від сходу три брамі, і від півночі три брамі, і від півдня три брамі, і від заходу три брамі.» Це не означає, що людність Нового Єрусалима налічуватиме тільки дванадцять імен. Імен буде багато, але всі вони ділитимуться на дванадцять груп, у відповідності до назв колін Ізраїлевих, себто первинних імен, що відповідають знакам Зодіаку.

Число 12 є ключовим числом «Об’явлення…» Поза всяким сумнівом, воно пов’язане з дванадцятьма апостолами, один з яких написав «Об’явлення…» Це були місіонери того часу, які несли нову віру в різні куточки світу. Так, Петро проповідував у Малій Азії, Єгипті та Римі, Матвій — в Іудеї, Сірії та Персії, Варфоломій у Вірменії, Андрій в землях на північ від Малої Азії аж до Києва, Пилип — у Фрігії, Хома — в Індії, Іаков Алфеїв — у Сірії та Єгипті, Симон Зілот — на Кавказі, на території сучасної Абхазії.

Всі апостоли, крім Івана Богослова, були піддані жахливим тортурам і страчені. Справу їхню продовжив св. Іван. Осередком його проповіді стало місто Ефес у Малій Азії, звідки він керував життям християнських общин в малоазійських містах Смірні, Пергамі, Тіятирі, Сардах, Філадельфії та Лаодикії. Тут же, в Єфесі св. Ів. Богослов і помер на початку другого століття. Йому вже виповнилося 105 років і він був єдиним із дванадцяти, хто помер своєю смертю.

Учні св. Івана — Полікарп (єпископ Смірнський) та Ігнатій Богоносець (єписком Антіохійський), хоч і не були апостолами, але залишили послання, що їх Церква шанує нарівні з апостольськими. Святого Полікарпа було спалено на вогнищі в часи правління імператора Марка Аврелія, а св. Ігнатія розтерзали дикі звірі на арені римського цирку за правління Траяна.

Якщо припустити, що всі дванадцять апостолів народилися під різними знаками Зодіаку, тобто під назвами дванадцяти різних племен синів Ізраїля, то можна бодай поверхово збагнути значення ключового числа дванадцять. Напевне, справа не тільки у вірності «таємній вечері» і друзям-однодумцям, а в чомусь глибшому, до чого число 12 є тільки «гілкою».

12. «22 А храму не бачив я в ньому, бо Господь, Бог Вседержитель — то його храм і Агнець.»

Назви «Єрусалим», «Новий Єрусалим», «місто Єрусалим» вживаються в значенні «віра». Так само, як за словом «земля» в «Об’явленні…» ховається слово «людність». Якщо віру можна перенести у будь-яку точку світу, то споруду, до того ж зруйновану ще 70-го року нашої ери, перенести складно. Та й недоцільно. Вона-бо й так існує у тому — другому вимірі, з якого спускається віра. До того ж храм, що стояв колись на Сіонському пагорбі, це — святий дім іудаїзму і колиска християнства, тобто святе місце двох релігій. Новий Єрусалим — «доросла» релігія. Вірні його вже при народженні матимуть у свідомості своїй часточку від Бога і приклад Христа (Агнця), тобто храм віри буде в їхніх душах. «Оце оселя для Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і сам Бог буде з ними, 4 і Бог кожному сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!»

«23 І місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, — слава бо Божа його освітила, а світильник для нього — Агнець.» Сонце й місяць символізують джерело денного й нічного світла; це метафори на світло духовне — розум, освіченість. До речі, слова «освіта», «освіченість» — знову ж таки «гілки», «корінь» яких — людина, на яку падає світло від свічки. Світло запалюють тільки у темряві. Отже, освічений — це той, кого видно в мороці. А вогник свічки символізує джерело істини й духовності у «ніч» людства. Такі ночі з’являються періодично, щокожних 900 і 1800 років (див. графіки 2 і 3 в розділі «Темний сателіт (Орб)»). Людьми, яких було видно в темряві і які користувалися повагою, в усі часи були вчителі.В усі, крім більшовицькі. Тут освіту розділили на дві складові: інформаційну й духовну. Інформаційну залишили, а духовну вилучили. Наслідок такого поділу — Чорнобиль. За цим словом стоять сотні тисяч прикладів, від ядерних експериментів над людьми, до глобального нищення природи.

«А світильник для нього — Агнець.» Христос це — приклад відповідальності людини за свій народ, за все людство, готовність узяти на себе гріхи інших та пожертвувати собою задля добра інших.

«24 І народи ходитимуть у світлі його, а земні царі принесуть свою славу до нього. 25 А брами його зачинятись не будуть удень, бо там ночі не буде. 26 І принесуть до нього славу й честь народів, 27 І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця.»

При читанні цього тексту виникає враження, що йдеться не про земне життя, а про небесне — отой, другий план буття; надто багато тут ідеального. Але перші рядки глави 21 свідчать, що мова йде все-таки про земний світ: «І я, Іван, бачив місто