Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"

— А зі мною працювати.

— Ти в моїй компанії.

— Значить...

— Так. Значить. А тепер я замовлю нам обід.

Дамір пройшов до столу і натиснув на кнопку телекому, а я, повернувши погляд до екрана, бездумно дивилася на картинки, думками занурившись в розмову. Я взагалі думала про все, що трапилося останніми днями, і досі не могла повірити в те, що дійсно відбувається. Я і Дамір разом, він тільки мій, і головне, що я повністю йому довіряла. Знала, що йому саме зараз ніхто не потрібен, крім мене, але ось, що стосувалося майбутнього, поки не уявляла. За те, що Дамір зробив зараз, я скоріше була вдячна, ніж зла. Цим поцілунком при своїх співробітниках він довів мені мої думки — я для нього важлива. Це не могло не радувати. Просто не могло.

— Дамірушка, — покликала я, піднімаючись з крісла, — давай на вихідних підемо в театр.

— Добре. Я замовлю квитки. На що хочеш піти?

— Все одно, просто з тобою.

— Я щось придумаю, мала, — відповів він, і в кабінеті пролунав стук.

Дамір кивнув секретарці, яка могла бачити нас через скло, і та увійшла в кабінет, закочуючи візок з нашим обідом. Аня мовчки виставляла тарілки на стіл, а коли все було готово, томно підняла погляд на чоловіка, і спокусливо посміхнувшись, поцікавилася:

— Що-небудь ще бажаєте, Даміре Тімуровичу?

— Ліє Олександрівно? — звернувся він до мене, а я, подумавши, відповіла:

— Хіба тільки сік, апельсиновий, якщо можна? — я знала, що після кави завжди хочеться пити, тільки чомусь відразу не врахувала цей момент.

— Я зрозуміла, — невдоволено відповіла Ганна, і розвернувшись, покинула кабінет.

— По-моєму, я їй не подобаюся.

— Ти і не зобов'язана їй подобатися, — відповів Дамір, і, запропонувавши мені стілець, допоміг сісти, а сам пройшов до вікон, і закрив жалюзі, — смачного.

Присівши навпроти, Дамір ніжно торкнувся моєї руки, після чого ми заходилися їсти. Обід проходив у повній тиші, тільки в кінці, коли ми випили кави, а я попивала свій сік, він почав питати, де б я хотіла відпочити. Я, не роздумуючи, відповіла — Італія. Не знаю чим, напевно, своєю надзвичайною красою, мене приваблювала ця країна, коли я із задоволенням дивилася фотографії та відео в інтернеті. І ось уже кілька років мріяла побувати в дивовижному старовинному світі.

Мій чоловік сказав ні про що не замислюватися, а просто насолоджуватися нашими відносинами, тому що решту він зробить сам. І я була дуже вдячна йому за це, відчуваючи себе тендітною дівчиною поряд з ним. Мені варто було тільки зібрати речі, а за наполяганням Даміра — лише купальник і, про всяк випадок, одну сукню, якщо ми захочемо вийти на вулицю. На що, я тільки розсміялася і пообіцяла набрати купу балахонів, щоб встигнути подивитися красу Італії, а не тільки стелю спальні.

Після обіду ми просиділи за балаканиною ще півгодини, рівно до того моменту, поки мій організм не дав збій. Всі нутрощі скрутило, в очах потемніло, і я миттєво відключилася, занурившись в глибокий сон.

Далі два дні вихідних, раз всі мовчать)
Всім відмінного відпочинку)) До понеділка)