Читати книгу - "Не моя проблема, Наталия Згама"

Цокіт підборів я чую раніше, ніж помічаю обличчя тієї, що увійшла до середини. Відриваючись від роботи, ми з Джеймсом повертаємо голови у бік дверей, і я помічаю Регіну. Мама зі стиснутими губами, ігноруючи привітання Джеймса, підходить прямо до мене.

Мені стає дуже некомфортно перебувати поряд з нею в цьому безглуздому вбранні, яке я сьогодні рекламувала. Почуваюся дурною і смішною, стоячи перед цією суворою жінкою, яка не виявляє жодної краплі участі в моєму житті. Здається, ми не спілкувалися цілу вічність, хоча за фактом минуло лише кілька місяців або близько того.

- Нарешті я тебе тут застала. Сара сказала, що ти співпрацюєш із її племінницею Ізабеллою.

- Ти прийшла лише тому? Не хвилюйся, я не заберу у тебе роботу – це єдина сукня, яку вона довірила мені рекламувати.

- Мудре рішення, враховуючи те, що ти не надто надійна. Я взагалі здивована, що не всі замовники розбіглися від тебе.

- Що це означає? Для чого ти прийшла?

Джеймс стояв осторонь, дотримуючись ввічливої ​​дистанції, щоб не підслуховувати розмову. Але я бачила, як хмуряться його брови, а милі ямочки з щік, які були присутні протягом всієї сьогоднішньої зйомки, повністю зникли.

- Я почула одну цікаву новину, яка не давала мені спокою. По-перше, вирішила тебе попередити. З Ізабеллою я працюю надто довго, і не хочу, щоб своїми дешевими фотографіями ти ганьбила моє ім'я. Ти ж не працюєш з такими професіоналами, як Шон, вірно?

- І що? Мої справи йдуть цілком непогано. А за Ізабеллу я вже сказала, що маю від неї тільки одне замовлення.

- От і добре. Ще я тут із приводу Філа.

- Мені здається, що з ним все вирішено. Це бридко, що ти намагалася звести мене зі своїм коханцем. Взагалі не розумію, навіщо ти сюди прийшла.

Я зовсім забула про присутність Джеймса, але Регіну не бентежило те, що він все чув. Вона говорила досить зухвало та відверто – як завжди.

- Для того, щоб дати тобі ще один шанс повернутися.

- Нізащо! Мені так набагато краще.

Регіні не сподобався мій впевнений тон, і вона невдоволено скривила рота.

- І в чому ж різниця, Емілі? Забезпечений, знаменитий чоловік тебе, значить, не влаштовував? Зате якийсь шмаркач, за словами Сари, дивлюся, у всьому досяг успіху!

- Тебе ніколи не цікавило моє життя, мамо! І ти про нього зовсім нічого не знаєш насправді!

- Я знаю тепер про твого нового друга, і не хочу, щоб ти скотилася на дно разом з ним і моєю репутацією! Не дозволю, щоб про мою дочку писали дрібні газетки різні гидоти! Ходімо зі мною, Емілі, поки не пізно! Ми повернемо все на свої місця. Ти помиришся з Філом, і спеціально для журналістів ми оголосимо про те, що в тебе була тимчасова перерва.

- Та, що ти несеш? За ці кілька місяців ти мені навіть не подзвонила! Ти сама мене вигнала!

Джеймс вирішив втрутитись, коли я зірвалася на крик. Він встав поруч зі мною і взяв за руку, воліючи поки що нічого не говорити вголос. Тільки його ніжні погладжування моєї долоні твердили про підтримку, яка була така мені необхідна.

- Усі ми помиляємось. Я погарячкувала. А тепер… - вона гидливо скривилася, дивлячись на наші зчеплені руки.

- А тепер ти підеш! - Кажу Регіні.

- Що, вибач?

- Іди, Регіно! Я сама розберуся зі своїм життям.

– Це все через нього? Ти наївна і неможливо дурна, якщо сподіваєшся на щось хороше з його боку. - гарчить вона крізь зуби.

- Я попросив би Вас не говорити таким тоном.

- Не встрявай, куди не слід!

- Іди, Регіно! – говорю більш рішучим тоном.

- Що ж, як знаєш! - кидає наостанок мати, і йде.

Джеймс обіймає мене за плечі і цілує у скроню. Мені так набридло тримати себе в вузді, повторювати, що я сильна і зумію багато чого подолати. Зараз я хочу кричати, впасти на коліна і заволати на весь голос про те, як я ненавиджу все це мерзенне пафосне життя Регіни. Хочеться побити боксерську грушу, щоб зняти пару, врізати проклятому Філу Чейзу. Але точно не стояти тут такою нещасною та безпорадною. Впевнена, що з боку виглядаю страшенно жалюгідно.

Вислизаю з обіймів хлопця і сідаю на підлогу, схрещуючи ноги. Сльози виступають на очах. Більше їх не стримуватиму. Мені здається, все таким складним, неправильним, а я не можу це перебороти. Не можу повернути своє життя в потрібне русло, як би не старалася. Джеймс мовчки сідає поряд зі мною, повертає мене у свої обійми. Ми мовчимо вже досить довго, періодично перериваючи тишу схлипами та заспокійливим «чш-ш-ш» хлопця. Він мене гойдає, обіймаючи за плечі, через що я незабаром приходжу до тями.

- Нам треба йти, Ем. Час зйомок добігає кінця – скоро сюди прийде хтось інший.

Слухняно встаю, переодягаюся, і ми сідаємо в машину. Джеймс заводить двигун, не порушуючи тиші, поки ми їдемо додому. Там він дбайливо допомагає мені роззутися, зняти куртку та проводжає до спальні.

- Я зроблю тобі чай, а ти поки що прийми душ, якщо хочеш і переодягнися.

- Дякую за підтримку.

– Це менше, що я можу зробити.

Після душу накидаю на себе теплу піжаму, в якій виглядаю не дуже привабливо (але зараз мені все одно ), і йду у вітальню. Мене б'є легкий озноб. Я б охоче закрилася у себе в спальні, але Джеймс так намагається мені допомогти, що буде надто егоїстичним відмовлятися від такої підтримки.

На журнальному столику вже стоїть готовий напій, а хлопець сидить на пухнастому килимі з чашкою в руці.

- Ми тепер сидітимемо на підлозі?

- Ага, очистимо наші чакри. - криво посміхаючись, каже він, відсуваючись убік, щоб я присіла поряд.

Беру чашку, затишно влаштовуючись під боком хлопця та роблю перший ковток чаю. Він солодкий та з лимоном – те, що зараз потрібно.

- Знаєш, моя мама не схожа на твою, і мені було досить дивно спостерігати за сьогоднішньою сценою збоку. Але я тепер зрозумів тебе набагато краще. Мені було невтямки, як це рідна людина ігнорує проблеми власних дітей. Мені шкода, що таке сталося з тобою та твоєю сестрою.

- Я вже звикла. Джанет доводиться набагато гірше, ніж мені. Наш батько не кращий.