Читати книгу - "Не моя проблема, Наталия Згама"

- Розкажеш?

Я коротко розповідаю про розлучення батьків та наше з сестрою життя після цього.

- Я хотіла б послухати щось про тебе. Ти живеш лише з матір'ю?

- Так. Ми завжди жили досить бідно, але я всіляко намагався допомагати їй. Мама не знає про бої, інакше вона б мене просто вбила. Я не хочу, щоб вона більше працювала, щоб забезпечити моє майбутнє. Я не маленький хлопчик – скоро закінчу навчання. Мама вважає, що я маю таку велику стипендію, яка покриває всі витрати. Мені довелося виїхати від неї в будинок Джареда на якийсь час тільки тому, що я більше не міг шукати аргументи, чому пропадаю на вихідних, а повертаюся з синцями. Їй нестерпно бачити свого сина в такому стані, а я мало що їй пояснював про свої відлучки. Вона, мабуть, думає, що я невдячний син.

Я згадую про те, що хотіла його запитати раніше, але завжди відволікалася. Мене цікавило, чому Джеймс сказав, що йому потрібні лише два бої, але насправді пройшло більше, і він у них брав участь. Недовіряти йому я не можу, але, оскільки, не ходжу на це побоїще, постійно уявляю собі найгірше. Особливо мене хвилює Кріста. Джеймс казав, що вона дочка організатора.

- Скажи, чому ти не покинув бої?

- Я вже говорив з містером Смітом, не хвилюйся. Мій останній бій відбудеться у ці вихідні. Вибач, що затягнув, але це було потрібно.

- А, гаразд. Боялася, що ти передумав.

- Ні, кішечка. Не передумав. - Дивлячись мені прямо в очі говорить хлопець. А як просуваються твої справи на волонтерському порталі зі збирання грошей? Хтось відгукнувся?

– Ні. Нерозумно було навіть сподіватися. Багато хто думає, що я користуюсь ситуацією для особистих цілей, адже багатьом відомо, що моя мати не остання у світі моди. Та ще й періодично вносить кошти для інших фондів. У яких, на жаль, немає моєї сестри на черзі.

- Я хотів би познайомитися з твоєю сестрою. Думаю, вона така ж добра і чуйна, як ти.

- Джанет набагато краща за мене. Вона завжди була цілеспрямованою, і навіть хвороба їй не завадила знайти більш-менш оплачувану роботу та втриматись на ній. Та й чого тільки варте життя з Девідом і його новою дружиною!

Наша розмова протікає так відверто і легко, що в мене піднімається настрій. Такий затишний вечір, який у нас вийшов із Джеймсом, мені ще ніколи не доводилося проводити. Зблизитися нам заважала робота та навчання, але решту часу ми намагалися проводити разом. Тільки я чомусь трусила, не дозволяючи спати в його ліжку і кохатися. Мені все здавалося якимось нереальним, ніби не може бути настільки гладко між двома людьми, і Джеймс неодмінно повинен розбити мені серце, як за сценарієм. А ще ця недомовка з приводу боїв мене бентежила, адже, як я розумію, Кріста є на кожному з них. Добре, що залишився лише один останній.

Після милої балаканини, ми подивилися фільм, часто відволікаючись на поцілунки.

- Поспиш сьогодні зі мною? - Невпевнено пропонує Джеймс, відставляючи ноутбук убік. 

Сьогодні я не можу розчинитися в його обіймах, як жінка, через календарні дні, але охоче провела б ніч, засинаючи поруч.

- Звісно.

Ми прямуємо до спальні, а я в голові вигадую свою відмову від сексу так, щоб вона звучала м'якше і не так ніяково. Але хлопець, як завжди, залишаючись гранично ненав'язливим, притягує мене до себе на ліжку, уткнувшись носом у вигин шиї, і бажає мені на добраніч. Мені так приємно, що він не натякає на близькість, якої ми обоє хочемо до божевілля, але намагаємося не поспішати. Це ще раз говорить мені про те, що Джеймс зовсім не такий, яким мені його описували. 

Так ми і засинаємо в обіймах, але вранці, коли я перевіряю свою електронну пошту, як роблю це зазвичай у такий час для того, щоб тримати зв'язок із замовниками, на мене чекає неприємний сюрприз. Десятки лаконічних коротких листів прийшли вчора ввечері після візиту Регіни до студії, і сьогодні вранці, та ще одне від матері – мабуть, як «закуска». Всі листи були відправлені, немов під копірку, де основою було одне речення, що встромилося в моє серце кинджалом від тієї підлості, яку мені підготувала власна мати. Всі говорили про те, що відмовляються від послуг Джеймса, як від фотографа. Це було для мене катастрофою, адже зйомок із Лукасом залишалося дуже мало, і того заробітку мені зовсім не вистачить навіть на оплату комунальних послуг та заправки машини. Єдина надія залишалася на бібліотеку, де мені платили пристойно для життя, але мало для необхідної операції.

Не вірячи своїм очам, я закрила обличчя руками, не відкриваючи останнього листа від Регіни. Цієї миті я її просто ненавиділа, тільки не змогла б виразити в словах всі свої почуття та виплеснути їх їй. Я не маю таких слів у словниковому запасі. Відкриваю її послання, роблячи глибокий вдих. Воно найкоротше з усіх: немає привітання, побажань доброго дня та іншого. Тільки одне: "він більше ніколи не стане фотографом у цьому місті".