Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Неможливий романс, Мартіна Зоріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Неможливий романс" автора Мартіна Зоріна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 88
Перейти на сторінку:

Провокує чи перевіряє? Невже вона щось помітила чи запідозрила?

— Ми лише хороші знайомі, не більше.

Серце гупало в грудях, віддаючись шаленим пульсом в скронях. Я стиснула мишку в руках, намагаючись не тремтіти від страху й не видавати себе. Думка про те, що Ярославу може сподобатись зведена сестриця приводила мене в стан божевілля.

— Не суть. Важливо, що він тобі довіряє й не відмовить.

«Довіряє. Та це не означає, що я бажаю так його підставляти. Нащо йому твоя Кіра?»

Не знаю, які саме почуття говорили зараз в мені — турбота чи ревнощі — та я була категорично проти виступати в ролі «свахи». Безглуздя. Й ще дурніше, що Ельвіра звернулася по допомогу саме до мене. Вона завжди вважала мене бездарним створінням, селючкою й не шкодувала, безкінечно критикуючи. Та вона ладна була мене зі світу зжити, а тепер просить допомоги?

— Головне, аби він прийшов, а там, вдома, ми вже зуміємо його зачарувати.

Ельвіра лукаво посміхнулася, очікуючи моєї відповіді. А я не знала, що сказати, бо відповідь «ні», її явно не влаштовувала.

— Ельвіро, я запрошу його на обід, обіцяю. Та більшого від мене не вимагай.

Мій голос трішечки видавав мене, як і та інтонація з якою я вимовляла слова. Ельвіра покосилася на мене: вона зіщулила очі та покривила губами.

«Невже зрозуміла? Відчула запах свіжої крові, наче та акула?»

 Я б не здивувалася й такому її вмінню.

— Добре, я тебе зрозуміла.

Я видихнула й випустила мишку з руки.

— Постарайся, Челсі. Я розраховую на твою підтримку, — сказала вона, крокуючи по паркету в напрямку дверей, — Якщо все вдасться, я в боргу не залишусь.

Ельвіра підморгнула мені й відчинивши двері, вийшла з кабінету, залишивши мене в сум’ятті. А ще, мене не переставали душити ревнощі, котрі з’явилися ніби нізвідки й заповзли глибоко в душу. А противний внутрішній голос твердив, що пекельні муки лише починаються.

Наступні кілька днів я намагалася уникати мегери, імітуючи високу зайнятість процесом. І ще частіше стала проводити час в офісі Ярослава, аби в Ельвіри не залишилось шансів зіткнутися зі мною. Та вечір суботи наближався, попри моє небажання аби ця мить наступала.

— Ти зуміла домовилась чи ні? — Ельвіра наскочила на мене зненацька, притиснувши до стінки. Не в прямому сенсі, звісно ж. Настільки наглою вона не була. Принаймні не на людях.

— Т-а-а-к, — пробелькотіла я, відводячи погляд, — Але річ у тому, що у Ярослава заплановано відрядження й він не зможе прийти, — Я брехала й сподівалась, що вона проковтне цю брехню.

— Ну, добре, — знервовано мовила мегера, скануючи поглядом мене, — Тоді запитай про наступні вихідні.

— Запитаю, — погодилась я, відступаючи. Позаду Ельвіри знаходився ліфт, котрий я щиро бажала використати, як спосіб втечі від її домагань.

— Пам’ятай, Челсі, я розраховую на тебе.

— Так-так, я постараюся домовитись і відразу ж повідомлю тебе.

Заплигнувши в ліфт, я полегшено видихнула. Та в ту ж мить, знервовано сунула руку до кишені, вишукуючи смартфон. Варто було зателефонувати Орлову й змусити його покинути місто на цей вікенд, або ж впевнитись, що він не надумає гуляти по клубах та ресторанах тоді, коли має бути у відрядженні.

Десь в голові кружляла ідея розповісти йому про все, та я не знала як. Або ж просто боялася, що побачення з Кірою не видасться йому цілковито безглуздим рішенням.

А якщо вона йому справді сподобається?

Я притулилась до стінки ліфта й тихо застогнала. Я ревнувала, шалено та дико й це відчуття починало роз’їдати мене з середини.

 

 

1 ... 57 58 59 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неможливий романс, Мартіна Зоріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"