Читати книгу - "Незамінна для нього, Меланія Арт"

Він перевів на мене погляд, в якому було присутнє німе питання.

– Ти впевнений, Марку, що зараз для цього час? Назад дороги не буде, – здавалося, що Ярослав якимось чином про все дізнався і зараз намагається відговорити мене.

– Так, ходімо.

Ми вже саме розвернулися у сторону виходу, зробили декілька кроків, аж тут… Ми почули спів. Я різко повернув свою голову і побачив, що мені не здалося. Еллі дійсно стояла на сцені і просто акапельно співала. Пісню, звісно, я чув вже неодноразово, але в її виконанні вона звучала зовсім по-іншому, тому здавалася абсолютно незнайомою. Більш чуттєвою та наповненою емоціями.

Голос моєї Еллі зачаровував і пробирався всередину, змушуючи підкоритися йому. Скільки ж у тобі секретів, дівчинко? Чому ти досі приховувала такий талант? Ні словом не обмовилася за всі дні, що ми разом. Я нічого не розумію, але зосередитися на цих думках зараз не можу. Поки я просто закрив очі і насолоджувався звуками, що долинали до мене.

Все закінчилося надто швидко, хотілося ще слухати й слухати. Хвилину зал знаходився в абсолютній тиші, а потім її різко порушили оплески від Ярослава.

– Браво, Еллі, це було дуже сильно, я в тобі не розчарувався, – емоційно вигукнув він у сторону сцени, а потім повернув голову і промовив вже мені. – Думаю, потреби у нашій розмові більше немає. Я отримав все, що хотів, а тепер перепрошую, піду поговорю з директором закладу, побачимося в офісі.

– До зустрічі, – лише це міг сказати, ігноруючи шпильку про нашу “розмову”, на яку я наполягав декількома хвилинами раніше.

Ярослав пішов, а я тільки тоді повернув собі зібраність і вирішив, що терміново потрібно поговорити з Еллі. Пішов в сторону сцени, але дівчини вже ніде не було.

– Марку Богдановичу, її зараз краще не турбувати, – понуро сказав мені Антон, про присутність якого я вже й забув. Еллі розповіла, що він її давній друг, але не йому вирішувати, як мені діяти з моєю дівчиною.

– Я розберуся. Куди вона пішла?

Він показав рукою у сторону чорного виходу, я вдячно кивнув і попрямував у вказаному напрямку.

Еллі стояла, обпершись руками на бильця сходів, і важко дихала.

– Еллі, це… – намагався підібрати слова, – це було просто блискуче! Чому ти не казала, що співаєш? Та ще й так… Це ж зовсім інша справа. Я ж тебе тепер не відпущу, ти розумієш? Ти станеш моєю “Еллою”! Твоїм талантом будуть захоплюватися мільйони!

Я дійсно вже прямо бачу це. Саме тому з самого початку, немов вічував, не хотів її відпускати від себе. Боже, дякую тобі за зустріч з цією дівчиною!

– Марку… – видно, що намагається заперечити.

– Не відмовляйся одразу, Еллі, – емоційно продовжив говорити, – у нас все вийде. Я буду допомагати, та й всі інші завжди будуть поруч. Тобі ж подобається те, як у нас все влаштовано, я бачив це. Тепер просто націлимося на успіх повноцінно. Побачиш, твій виступ в суботу викличе фурор, – я відчував ейфорію від цих думок і хорошого передчуття.

– Марку, ні, – різко розвернулася до мене, а я втратив дар мови, адже по її обличчю котилися гіркі сльози. – Не буде нічого з того, що ти зараз сказав, це остаточна відповідь.

– Мила, що сталося? – не міг збагнути, чому у неї такий стан. – Все ж добре. Так, це було неочікувано, але я неймовірно радий, що так вийшло.

– Ти не розумієш… – знову розвернулася до мене спиною.

– Так, я не розумію, тому поясни мені, чому ти не хочеш показувати свій талант людям? Що за категоричність?

– Одного разу я вже захотіла цього, за що потім сильно поплатилася, тому більше ніколи не стану на цю доріжку. Світ відомих людей не для мене. Він жадібний, жорстокий, несправедливий та підступний. Я бачила його істинне обличчя, тому ні в якому разі більше не повернуся туди. 

– Ти помиляєшся, тут може бути по-іншому, я покажу тобі.

– Ні, Марку, – вже майже кричала у відповідь. – Ніколи більше про це не говори і не пропонуй. Я виконаю наші домовленості, але на цьому все. Більше в компанії мене нічого не затримає.

– А зі мною теж буде все? – почав злитися.

– Ти тут ні до чого, нам нічого не заважає бути разом, але все інше – ні, категорично!

Після цих слів все роздратування вмить зникло. Я підійшов і обійняв її, намагаючись заспокоїти.

– Зрозумій, я не уявляю на твоєму місці якусь іншу дівчину. Не хочу нікого шукати, адже ти просто незамінна!

– Не існує незамінних, Марку...

– Для мене, Еллі, ти – незамінна!

Потім взяв і поцілував її. Чуттєво, глибоко, запаморочливо, намагаючись підкріпити свої слова діями, щоб вона повірила. Еллі не опиралася, а навпаки відповідала так само відчайдушно, ніби шукаючи у мені опору.

– Але моя відповідь не зміниться, – після поцілунку тихо промовила мені.

– Поясни мені, дай змогу тебе зрозуміти.

– Гаразд, але не тут. Не можу тут більше знаходитися.

Я мовчки взяв її за руку і повів за собою. Вона має рацію, місце для куріння персоналу точно не найкраще для відвертих розмов.