Читати книгу - "Мала, Олекса Мун (Alexa Moon)"

Матвій

Від думок про вбивство Вети мене відволікає звук дверного дзвінка. Я з жорстоко рву заплутаний вузол зі шнурків на кросівках і, відкинувши взуття до стіни, йду відчиняти.

Той, хто зараз стоїть за дверима, зараз випробує на собі мій гнів, тому що я дуже злий. Я не в собі через це дрібне дівчисько, на ім'я Вета. Додумалася ж надіслати мені фото якогось сумнівного змісту та вимкнути телефон. Зараза.

Провертаю замок і тягну на себе двері. Зависаю на кілька довгих секунд, бо переді мною вона. Верхній одяг розкритий, волосся злегка заплутане. Її макіяж трохи обсипався під нижні повіки, а обличчя бліде, ніби вона щойно розмовляла з самою смертю. Але знаку не подати. Подивившись мені в очі, ледь помітно смикає підборіддям вгору.

Вета як ні в чому не бувало, переступає поріг моєї квартири та марширує вглиб.

— У тебе є холодна вода? — чується з кухні. — Дико хочу пити!

Пити? Я тобі зараз влаштую пити! Ти вляпалася по самі вуха, красуне!

— До своєї квартири не дійшла? — з'явлюсь на кухні, склавши руки на грудях. Спостерігаю, як це дівчисько риється в моєму холодильнику.

І ось це вона була там, звідки надіслала мені фото? Я так розумію Вета вирішила піти у всі тяжкі та почати розгульне життя?

Мій погляд приковує її дупа, яку ледве прикриває коротеньке плаття. Вета нахиляється, щоб дотягнутися до пляшки з водою і я ледве стримую себе, щоб не підлетіти до неї й не розірвати цю довбали ганчірку, іменовану сукнею. Щоб більше жодного разу не одягла його.

Я блядь перетворююсь на довбаного Єфима, але відтепер у таких лахміттях вона ходитиме тільки зі мною.

— І чого це ми такі злі? — Вета бере те, що шукала і концентрує погляд на мені: — Ти кудись зібрався? Я тебе потурбувала?

Так. Збирався придушити тебе, а потім до батареї пристебнути.

З цим дівчиськом я точно збожеволію.

Я не знаю як поводитися: начебто й покарати хочеться, але водночас вона тут переді мною. Прийшла сама і явно чогось хоче. Я б не відмовився поєднати приємне з корисним і, наприклад, покарати її біля кухонного гарнітура.

— Ти навіщо мені прислала фотку?

Я дав їй тиждень. Справді дав тиждень, щоб вона подумала, обдумала і прийняла правильне рішення, а замість цього я отримав малу, що зірвалася з повідця? Досить. Тепер буде тільки зі мою. Не випущу її з квартири поки не ввімкне мозок і не зрозуміє, що ми створені один для одного, як би банально це не звучало. Вона тут, отже, таки обрала правильний шлях, залишилося її лише злегка підштовхнути.

— Заради гри, — знизує плечима і починає знімати верхній одяг. — Ти теж так робив? Надсилав фото.

Знову за старе?

— Ми начебто розв'язали це питання?

— Так, вирішили, вибач… — морщиться, позбавляючись взуття і стає на кілька сантиметрів нижче.

— Я тобі тисячу разів дзвонив, чи важко було відповісти?

— Важко! — відвертається. Стає на носочки й тягнеться до навісної шафи, де стоять склянки.

Її коротенька сукня підскакує і я втрачаю голову, бо перед очима спалахує чітка картинка, де вона крутить стегнами, її сукня підскакує, а оточуючий контингент чоловічої статі пускає слини на мою дівчинку.

Я ще ніколи в житті не відчував такої руйнівної  ревності. Гнів… все перемішалося і затьмарило мій розум. Я більше не контролюю себе та підлітаю до дівчинки. Розвертаю її до себе і втискаю стегнами в стільницю, щоб не смикалася.

— Ти блядь, чого хочеш? — дивлюся на її гарне личко.

Не чекаючи такого натиску, очі Вети блищать переляком.

Якщо ви мене запитаєте, за що я полюбив її? Я вам чесно і відверто зізнаюся, що за безбашенність, що горить у цьому дівчиську.

Вона рідко її показує, бо цю безбашенність вона намертво поховала у собі. Її ніхто не приручав, не розкривав, а маю всі шанси це зробити.

У Вети стільки пристрасті, стільки сексу… варто «піднести сірник» і він спалахне. Саме це зараз і відбувається. Вета, застрибуючи на стільницю, притискається до моїх губ, геть гасячи весь мій гнів. Примушує глибоко пірнути у неї, люб'язно розсовуючи убік коліна. Що, власне, я й роблю. Пірнаю.

— Я порву! — чіпляюсь обома руками за глибокий виріз її сукні.

— Ні, не треба, — стогне мені в губи вона, — мені дуже подобається ця сукня.

— Мені теж вона дуже подобається, але надалі ти його носитимеш тільки в моїй присутності.

— Добре! — вигинається, підставляючи шию для поцілунків.

Яка зговірлива дівчинка, не можна було так раніше?

Здається, між нами стираються всі нерозуміння. Вона поставила крапку і залишила всі недомовленості у минулому. Сподіваюся, це так і більше ми не витрачатимемо дорогоцінний час на з'ясування стосунків. Я люблю її. Люблю, чорт забирай, і хочу займатися з нею сексом, не лаятися.

Але для власного спокою насамкінець користуючись її розташуванням я вирішую уточнити:

— Я прощений?

— Досить балакати… я хочу відчути тебе… всередині… — заплющивши очі, випалює вона.

— Ох-хо-хо-хо! Вета! — давлюсь смішком від такої прямоти. Я абсолютно солідарний з нею, але також мені важливо почути відповідь. Підіймаю її за підборіддя, змушуючи дивитись мені в очі. — Це все буде, але спершу відповідай, чи я прощений?

— Прощений!

— Ми переступили через непорозуміння і йдемо далі будувати нормальні стосунки?

— Так! — киває кілька разів.

— Ну тоді, якнайшвидше приведу твоє прохання в дію, погана дівчинка.

Я сумував за нею. Я так сильно сумував за її чуйністю.

Підхоплюю малу й задираю її прокляте плаття. Знімаю його, хоч хотів розірвати.

Наші речі по черзі летять униз. Підіймаю Вету на руки бажаючи віднести до спальні, але вона протестує:

— Давай, залишимося тут, — заводить руки назад, клацаючи застібкою ліфчика.

— Згоден! — одразу хапаю губами гостру вершину. Про другу півкулю теж не забуваю, накриваю її долонею. Стискаю.

Вета тягнеться до моїх джинсів і, розстебнувши, тягне їх униз. Пірнає рукою в труси. Міцно стискає налитий член.