Читати книгу - "Не повертай мене, Джулія Рейвен"

— Це виключено. Я. Залишуся. — злісно прочеканив чоловік.

— Ну як знаєте, — лікарка розгублено розвела руками і почала діставати одноразове простирадло, — ви так довіряєте охоронцю? Він побачить вашу дружину майже голою, — не вгамовувалася схвильована жінка. 

— Вийди, — коротко наказав Артем похмурому хлопцю, що стояв за спиною.

— Прошу, Мія, — вже спокійніше звернулася до мене Ольга Володимирівна, дивлячись як я застигла на місці, — у вашого чоловіка замало часу, — передражнила вона Артема, — і совісті, — пошепки додала.

Я швидко кивнула і, зайшовши за ширму, тремтячими руками почала стягувати трусики. Господи, що ж робити? Що мені вигадати?

Зараз лікарка побачить, що жодної вагітності немає. І мені кінець. Страшний і дуже болісний.

Тоненький промінчик пробрався крізь вертикальні жалюзі і сонячним зайчиком пригрівся на одній із сімейних фотографій Ольги Володимирівни. 

Іскрометна думка пронизала мою свідомість. Цього не може бути. Збіг? Як таке може бути.

На кольоровому кадрі були зображені троє людей в обіймах: Ольга Володимирівна, ще одна невідома жінка, та… Емма?