Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

.

Вона відпустила мене, і я легенько приземлився на ноги. Припустимо, ви теж бачили сокиру. Вона велика.

, .

Так, я думаю, кому його передати.

.

Я моргнув на неї. Що? Ні.

Вона стала на коліна перед тілом Морозника і озирнулася на мене через одне плече, темне волосся закривало половину її обличчя. Що ви маєте на увазі, ні?

.

Ваш дзвінок, очевидно, але ця річ могла бути спеціально розроблена для вашого комплекту.

.

Це правда, але мої речі вже солідні, тому, ймовірно, це було б більшим оновленням для когось іншого.

. 22 , 2020 … ?

Ми вже знаємо, що турнір матиме деякі елементи . Така сокира може бути не такою вже й чудовою, якщо вона виявиться форматом 2 на 2 або чимось подібним, але уявіть, що ви розгойдуєте цю зброю в режимі 20 на 20, де люди гинуть ліворуч і праворуч, просто стрибаючи між цілями, як руйнівна куля, генеруючи щити з кожним вбивством і залишаючи статуї позаду... Уявляєте?

.

Вона прикусила нижню губу. Я можу, і мені це подобається.

: , .

— буркнув Френк. Дивись, коханий. Ця сокира незграбна, неелегантна і, очевидно, щось надмірно компенсує. І я знаю, що як культурна жінка ви віддаєте перевагу своїй зброї на стриманій стороні, але справжня розмова: якщо ви думаєте, що не заслуговуєте на це, то ви помиляєтеся.

Милий моргнув на нього, все ще стоячи на колінах.

.

Я знизав плечима. Це трохи відвертіше, ніж я б сказав, але у нього є своя точка зору. Вам, мабуть, варто послухати Фреда з цього приводу. Фред знає, про що вони говорять.

Тьху, сказав Френк.

Що? Я ставлю твоє ім'я на перше місце, і Дарлінг - це той, хто придумав його в першу чергу. Плюс він односкладовий, що чомусь важливо, чи не так?

.

Це просто не схоже на те, що це вселяє страх у серця наших ворогів. Мовляв, усі дивляться, Фред іде. Звучить так, ніби ми увірвемося в кімнату і перевіримо чиїсь податки.

.

Ви коли-небудь проходили аудит, Френк? Хтось із уряду просто з'являється без запрошення і береться за ваші справи. А якщо ти погано порахував, то потрапиш до в'язниці.

.

Хм. Я заінтригований більше, ніж думав, але я залишаюся сумнівним.

?

Чесно, але Милий повинен тримати сокиру, чи не так?

.

Погодилися.

.

Вона посміхнулася. Подивимося, але я це ціную.

Інші учасники хлинули всередину, і рівень шуму швидко зашкалював.

? .

Ви хочете втриматися за будь-якого з цих легендарних персонажів? – сказала Дарлінг.

? .

Можливо якщо ви не проти? Можливо, я маю щось на увазі для цього. Я буду радий продати вам інший, якщо хочете, але він може бути непоганим і для інших рейдових груп гільдії.

. .

Вона поклала витратний матеріал у торговельне вікно і підтвердила його. Думаю, що нам, мабуть, варто було б дати хоча б один заряд сміттєвій групі, але так, я дам вам знати.

Ізабель перебила її, попливши, опустивши обличчя. Вона погладила широку голову Морозника, якраз між його молочними очима. Я вважаю, що це краще, ніж було.

Рейд трохи стих від її слів, і люди юрмилися, щоб почути, що вона сказала далі.

. .

Вона озирнулася на групу. Мені шкода, що я збрехав тобі. Але я не міг цього допустити. Якщо я не зможу його повернути, якщо він дійсно пішов, то принаймні тепер я знаю, що він спокійний.

Я подивилася на Милого. У вас ще є якісь із цих щоденникових записів?

Кілька так, чому?

.

Відчувається, що це може допомогти. Я сунув у руки всі записи, які знайшов, і Дарлінг зібрав ще кілька з гільдії. Після того, як ми впорядкували стос і звільнили від дублікатів, я передав його Ізабель.

? .

Що це? – сказала вона.

…

Це щоденник Брандта, сказав я. Це... Майже повністю про вас. Це не він, але це щось, правда?

Вона взяла папери, і вони деформувалися від твердих до спектральних, коли вона їх переглядала. Приглушена посмішка повільно розпливлася по її обличчю, і вона притиснула купу до грудей.

. … .

Дякую. Це... Це безперечно щось.

Вона підвелася і кинула останній тужливий погляд на мертвого Морозника, потім попливла по проспекту і подалі від палацу.

? …

Милий дивився, як вона йде. Стривайте, це все? Вона просто... Збираєтеся зараз? І його немає?

,

Гадаю, так, сказав я, знизуючи плечима.

.

Дивно. Вона озирнулася. Сніг не тане, палац все ще зруйнований, Єгер мертвий, міста немає. Мабуть, я думав, що ми врятуємо це місце. Або порятунок світу. Або хоча б возз'єднати їх чи щось таке.

.

Ви неправильно подумали, але я захоплююся зухвалістю, сказав новий голос, високий і різкий. Але моя робота тут закінчилася багато років тому.

Я шмагав, пістолети потрапляли мені в руки.

, - .

Подібна до якої я ніколи не бачив, стояла на сходах по той бік подвір'я, між вибитими дверима палацу єгеря.

, :

Чоловік був середнього зросту, але його тіло було лише цифрами: лише червоні цифри, що прокручувалися у вертикальних стовпчиках, дані у формі людини.

,

Я спробував оглянути його, і хоча нічого не сталося, червоні номери, які він носив, як корона, не залишали сумнівів щодо того, з ким ми маємо справу.

.

Король можливостей.

,

Він спускався сходами з навмисною обережністю, його темп був розслаблений, голова високо піднята.

Але це завжди питання, чи не так? Що ми могли зробити по-іншому? Як ми могли врятувати його, або її, або їх, або світ, або взагалі щось, насправді.

,

Він жестом показав на палац, на проспект, на місто під ним. Проблема в тому, що такі люди, як ви, завжди сприймали мої собори як виклик. Як щось, що треба подолати. Він нахилився ближче і зазирнув нам у вічі, одне за одним.

?

Якщо вони не є викликом, сказав я, то що це таке?

.

Півмісяць червоних цифр, що прокручувався вбік по його обличчю, побілів, і на якусь мить здавалося, що він усміхається. Вони є місцем освіти. Ввічливість, якщо хочете. Погляд у майбутнє, минуле, все, що завгодно.

? .

Чому? – сказала Дарлінг.

.

Замість того, щоб відповісти, він постукав кінчиком свого числового чобота по загиблому Морознику. Ізабель була однією з моїх улюблених.

? .

Фаворит що? Я сказав.

, …

Каталізатори.