Читати книгу - "Фактологія"

 Бізнес

Один хибодрук у резюме — і ви, можливо, не отримаєте роботу. Але якщо відправите мільярд людей не на той континент, вас усе одно візьмуть. Можуть навіть підвищити.

Більшість західних працівників у великих транснаціональних корпораціях і фінансових установах досі не змінюють глибоко вкорінений застарілий і спотворений світогляд. Проте розуміння глобальних процесів стає дедалі важливішим і можливішим. Більшість із нас зараз працюють зі споживачами, виробниками, постачальниками послуг, колегами або клієнтами по всій планеті. Кілька десятиліть тому, коли знання про світ були не настільки важливими, надійну й доступну глобальну статистику знайти було дуже важко. Але світ змінюється, і потреба в знаннях про світ — теж. Сьогодні надійні дані з майже будь-якої теми можна знайти доволі легко. Це щось зовсім нове: моїм першим партнером у боротьбі з мегахибними концепціями був принтер, але тепер усі дані є у вільному доступі. Ще ніколи власники бізнесу та працівники з різних галузей (ідеться про підбір кадрів, виробництво, маркетинг та інвестиції) не могли у своїх рішеннях і діях так легко спиратися на фактологічний світогляд, як зараз.

Використовувати дані, щоб зрозуміти тенденції глобального ринку, стало частиною культури. Але якщо світогляд людей перевернутий догори дриґом, то вирвані з контексту дані можуть бути так само хибними, як і взагалі неправильна інформація. Усі вважатимуть ці дані достовірними, поки одного дня хтось не перевірить правильність своїх знань.

Якщо ви керуєте великим бізнесом у сфері продажів і маркетингу в Європі чи Америці, то маєте розуміти, що світовий ринок майбутнього здебільшого ростиме на теренах Азії та Африки, а не у вас удома.

Якщо ви працюєте у сфері підбору персоналу, то маєте розуміти: те, що ви європейська чи американська компанія, не означає одразу престиж і високу репутацію, які приваблювали б працівників із різних країн. Google чи Microsoft, наприклад, стали глобальними бізнесами та зробили свою «американськість» майже непомітною. Їхні працівники в Азії й Африці хочуть бути частиною справжньої всесвітньої компанії. А так воно і є. Обидва гендиректори, Сундар Пічаї (Google) і Сатья Наделла (Microsoft), виросли й отримали освіту в Індії.

Коли я читаю лекції чи роблю презентації для європейських корпорацій, то завжди наголошую на тому, що вони мають зробити європейськість свого бренду менш виразною («приберіть Альпи з вашого логотипу») і перенести головні офіси — не європейський персонал — деінде.

Якщо ваша діяльність пов’язана з виробництвом, вам потрібно зрозуміти, що глобалізація ще не закінчилася. Декілька десятиліть тому західні компанії усвідомили, що виробництво треба пере­нести на так звані ринки, що з’являються, на щабель 2, де продукцію можна виготовляти на такому самому рівні, але менш як за півціни. Однак глобалізація — це безперервний процес, а не одноразова дія. Текстильній промисловості, яка переїхала з Європи в Бангладеш і Камбоджу, коли кілька десятиліть тому ці країни досягли щабля 2, найближчим часом, імовірно, доведеться знову готуватися до переїзду, оскільки Бангладеш і Камбоджа стануть заможнішими й перейдуть на щабель 3. Цим державам доведеться урізноманітнювати виробництво або страждати від наслідків того, що їхні робочі місця перенесуться до африканських країн.

Якщо маєте справу з інвестиційними рішеннями, вам доведеться відкинути наївні уявлення про Африку, продиктовані її колоніальним минулим (ці погляди підтримуються в сучасних медіа), і зрозуміти, що сьогодні Ґана, Нігерія та Кенія — це країни з найкращими інвестиційними можливостями.

На мою думку, незабаром бізнеси більше думатимуть про фактологічні, а не про арфографічні полимки. Вони будуть зацікавлені в тому, щоб їхні працівники та клієнти регулярно оновлювали знан­ня про світ.

 Журналісти, активісти й політики

Журналісти, активісти й політики теж люди. Вони нам не брешуть. Ці люди й самі страждають від драматичного погляду на світ. Як і всі інші, вони мають регулярно перевіряти й оновлювати свої знан­ня та розвивати фактологічний спосіб мислення.

Є певні дії, які допоможуть журналістам менше спотворювати матеріали. Щоб зберегти пропорційність подій, їх треба помістити в історичний контекст. Деякі журналісти, які знають про руйнівний вплив негативних новин, намагаються впровадити нові стандарти для конструктивнішої подачі матеріалів. Їхня мета — змінити звичку показувати лише погані новини та зробити журналістику значущішою. Зараз важко сказати, який вплив вони матимуть.

Зрештою, презентувати світ таким, яким він є насправді, — це не функція журналістів і не мета діяльності активістів чи політиків. Їм постійно доводиться конкурувати за нашу увагу, розповідаючи цікаві та драматичні історії. Вони завжди більше зосереджуватимуться на незвичайних подіях, характерах, конструкціях, на чомусь новому й тимчасовому, а не на тому, що повільно й непомітно змінюється.

Я не можу уявити інформагенцію (навіть із найвищими стандартами якості), яка випускала б зовсім нейтральні й недраматичні репрезентативні матеріали про світ, як це роблять статистичні агенства. Це було б правильно, але занадто нудно. Ми не маємо очікувати, що ЗМІ хоча б трохи просунуться в цьому напрямку. Натомість нам, споживачам інформації, слід навчитися сприймати матеріали, спираючись на фактологічний світогляд, й усвідомлювати, що новини — це не найкращий спосіб зрозуміти світ.

Ваша організація

Раз на рік міністри охорони здоров’я усіх країн збираються на Все­світню асамблею охорони здоров’я. Вони планують роботу своєї структури на майбутнє та порівнюють результати діяльності в різних країнах, а на перервах спілкуються і п’ють каву. Одного разу під час такої паузи міністр охорони здоров’я Мексики прошепотів мені на вухо: «Середні показники Мексики мене цікавлять один день на рік. Саме сьогодні. А решту 364 дні я цікавлюся лише відмінностями всередині Мексики».

У цій книжці я показав невігластво щодо фактів про світ. На мою думку, на рівні кожної країни також існують факти, які си­стематично ніхто не хоче бачити. І в кожній організації, і в кожній спільноті.

Наразі ми додали в опитування лише декілька запитань щодо місцевих фактів, але схоже, що в цій сфері закономірність та сама, що і для глобальних фактів, про які ми запитували частіше. Шведам, наприклад, ми ставили таке запитання:

Сьогодні у Швеції проживає 20 % населення, старшого від 65 років. Якою буде ця кількість через 10 років?

 А. 20 %.

 Б. 30 %.

 В. 40 %.

Правильною відповіддю є 20 %, тобто нічого не зміниться, але тільки 10 % шведів обрали її.