Читати книгу - "З різних світів, Вероніка Суховська (Shannon)"

— Я не впевнений. Та думаю, почати можна було б з пошуків таких як ми. Десь має бути людина, що зʼявилася у противагу твоїм здібностям, якщо ми праві. А ще Сандер і відповідно хтось…

— Так, — Марелій перебив, і його посмішка вперше за вечір не була такою блискучою, не дратувала своєю наявністю. На мить маска злетіла, показуючи стомлену людину, що вже довгий час не мала щастя. Він підвівся й поправив лацкани. — І все ж, я не романтик. 

— Тобто? — здивовано спитав Грег, вмішавшись у їхню розмову. — Ти й далі будеш просто брати участь у війні?

Марелій засміявся, кинувши на хлопця добрий погляд, що ніяк не вʼязався із цим позбавленим будь-яких емоцій сміхом. Дивлячись на Грега, збагнув, що насправді й був би радий відповісти саме так, як хотілося б малому. Тут точно було щось особисте, та все одно, Марелію довелося розчарувати його:

— Так, бо це те, що я вмію, хлопче. В мене є дах над головою, гроші й ціль. Я не можу погодитись проміняти це на невизначеність, навіть розуміючи, що те, що маю — погано. Такий вже я. Але якби ми були по одну сторону барикад, я б з радістю запропонував тобі бути моїм зброєносцем.

— Зброє…. — здивовано почав Грег, та Ерік, закотивши очі, поправив:

— Він має на увазі, що залюбки пив би твою кров, аби набратись сил.

— Але я б і навчав тебе, також. Це міг би бути прекрасний симбіоз. 

Не бажаючи продовжувати розмови, чи, скоріше, дивитись на будь-кого з них, Марелій сказав:

— Піду домовлюсь нам за кімнати.