Читати книгу - "Ярослав, Ольга Вільна"

– Це вбивці. Вони вбивці! Відпустіть мене!

Їй вдалось за щось зачепитись ногою і відштовхнутись з більшою силою. На мить навіть здалось, що вона вільна. Але поліціант лише зручніше перехопив її, сильніше гепнув нею по капоту, вибивши повітря з легень. І боляче притиснув голову до ще теплого металу.

– Кляте стерво, – другий нападник витер кров з щоки. Одна з пляшок таки зачепила його. – Але може дещо знати.

– Гей? – поруч отямився хлопець, що працював на заправній станції. – Що ви тут?

Наступної миті він дивно тіпнувся. І впав.

Романа закричала.

Вона не чула пострілу. Але бачила червону пляму, що розповзлась на форменому комбінезоні.