Читати книгу - "Фундація та Імперія"

– Невже жодного?

– Я не знаю, де вони перебувають. Вони «на іншому кінці Галактики», і це все, що відомо. Але там мільйони світів.

– Але ж, Еблінгу, хіба там нічого не сказано? – Вона показала на плівки, якими був захаращений стіл.

– Ні, нічого. Поки що я ні на що не натрапив. Це щось означає. Мусить бути якась причина… – Його очі знову набули спантеличеного виразу. – Я хотів би, щоб ви пішли. Я змарнував достатньо часу, а в мене його обмаль.

Він відтрутив її роздратовано і похмуро.

Почулися м’які кроки Магніфіко.

– Міледі, ваш чоловік вже вдома.

Еблінг Міс не привітався з блазнем. Він знову взявся за проектор.

Того ж вечора Торан, вислухавши її, сказав:

– І ти гадаєш, він справді має рацію, Бей? Тобі не здається… – Він завагався.

– Він має рацію, Торі. Він хворий, я це знаю. Всі зміни, що з ним відбуваються, втрата ваги, те, як він говорить – все це свідчить про хворобу. Але якщо йдеться про Мула, Другу Фундацію чи будь-що, над чим він працює, до нього варто дослухатися. Його розум прозорий та чистий, як небо у космосі. Він знає, що каже. І я йому вірю.

– Тоді є якась надія. – Частково це було запитання.

– Я… я не думала над цим. Може, і є! А може, нема! Тому я ношу із собою бластер. – Говорячи це, вона тримала в руках зброю із блискучою цівкою. – На всяк випадок, Торі. На всяк випадок.

– Що ти маєш на увазі?

Сміх Бейти був дещо істеричним.

– Неважливо. Може, я вже теж трохи несповна розуму – як Еблінг Міс.

Тоді Еблінгові Місу залишалося жити сім днів, і ці сім днів непомітно промайнули один за одним.

Торан весь час перебував у якомусь заціпенінні. Потепління та монотонна тиша зробили його апатичним. Здавалося, в ньому завмерло життя і він занурився у безперервну сплячку.

Міс нагадував прихований організм, чия потайна робота не приносила жодних результатів. Він забарикадувався. Ні Торан, ні Бейта його не бачили. В його існуванні був переконаний лише Магніфіко, що сновигав до бібліотеки і назад. Магніфіко став мовчазним та задумливим. Навшпиньках носив таці з їжею і пильно вдивлявся у напівтемряву.

Бейта чимраз більше нагадувала себе колишню. Її збудження зникло, але зміцніла впевненість у собі. Вона теж ходила замисленою і прагнула бути на самоті. Якось Торан помітив, як Бейта вовтузиться з бластером. Та вона швидко сховала його, змусивши себе усміхнутися.

– Що ти з ним робиш, Бей?

– Розглядаю. Хіба це злочин?

– Ти ж прострелиш свою дурненьку голівку.

– Прострелю, то й прострелю. Нема чим перейматися!

Подружнє життя навчило Торана, що марно сперечатися з жінкою не в гуморі.

В останній день до них прибіг засапаний і переляканий Магніфіко.

– Учений доктор кличе вас. Йому зле.

Йому й справді було зле. Він лежав у ліжку, його очі неприродно вирячилися і дивно блищали. Він був брудний і геть змінився.

– Еблінгу! – крикнула Бейта.

– Дозвольте мені сказати, – прохрипів психолог, поволеньки спираючись на худий лікоть, – дозвольте мені сказати. Я завершив і можу передати свою працю вам. Я не зробив жодних записів і знищив усі клаптики, де робив підрахунки. Ніхто інший не повинен цього знати. Ви маєте все запам’ятати.

– Магніфіко, – грубо сказала Бейта, – йди нагору.

Блазень неохоче підвівся і зробив крок назад. Його очі сумно дивилися на Міса.

Той мляво махнув рукою:

– Він не заважає, тож хай залишається. Не йди, Магніфіко.

Блазень швидко сів. Бейта втупилася в підлогу і повільно прикушувала нижню губу.

Міс хрипко зашепотів:

– Я переконаний, що Друга Фундація може виграти, якщо Мул не перехопить її передчасно. Її зберігали в таємниці, і цю таємницю потрібно далі захищати, бо це важливо. Ви повинні летіти туди, ваша інформація є дуже вагомою… можливо, вона все змінить. Чуєте мене?

Торан закричав, вже не стримуючи себе:

– Так, так! Скажіть нам, як туди потрапити, Еблінгу! Де це?

– Я скажу вам, – почувся слабкий голос.

Але він так і не сказав.

Неймовірно збліднувши, Бейта націлилася і вистрілила. Пролунав гуркіт, постріл бластера вщент спалив тіло Міса до талії, залишивши нерівну дірку в стіні.

Бластер впав на підлогу із занімілих пальців Бейти.

26. Кінець пошуків

Не було сказано жодного слова. Луна від пострілу піднялася вгору і з гуркотом впала вниз із тихим різким шурхотом. Перш ніж вщухнути, він заглушив стук бластера, що випав на підлогу з рук Бейти, пронизливий крик Магніфіко та невиразний зойк Торана.

Запанувала нестерпна тиша.

Бейта схилила голову в передчутті невідомого. Промінець світла вихопив її сльозу. Вона не плакала із самого дитинства.

М’язи Торана звело від спазму, він застиг, зціпивши зуби. Обличчя Магніфіко нагадувало вицвілу, байдужу маску.

Урешті Торан прошепотів крізь зуби чужим голосом:

– То ти жінка Мула. Він добрався до тебе!

Бейта підвела голову. Її обличчя скривилося у невеселій посмішці:

– Я жінка Мула? Це смішно.

Вона нервово посміхнулася і відкинула волосся назад. Її голос видавався нормальним або майже нормальним.

– Усьому край, Торане; тепер я можу пояснити. Не знаю, скільки я проживу. Але я можу принаймні почати говорити…

Напруга минулася, і Торан відчув мляву байдужість.

– Про що говорити, Бей? Про що тут говорити?

– Про катастрофу, що рухалася за нами. Ми помічали її, Торі. Не пам’ятаєш? Не пам’ятаєш, як поразка дихала нам у потилицю, але ніяк не могла вхопити нас за горло? Ми були на Фундації, і вона загинула тоді, як незалежні торгівці ще боролися. Ми вчасно вислизнули і потрапили на Притулок. Він теж склав зброю, коли інші ще билися, а ми знову вчасно втекли. Ми полетіли на Неотрентор, і тепер він вже напевно визнає владу Мула.

Торан послухав і похитав головою.

– Не розумію.

– Торі, таке не трапляється у реальному житті. Ми з тобою – маленькі люди; ми не можемо безнастанно потрапляти з одного політичного виру до іншого, вештаючися цілий рік у космосі, якщо тільки самі не приносимо цей вихор. Якщо самі не поширюємо інфекцію! Тепер ти збагнув?

Торан стиснув губи. Його погляд нажахано спинився на тій, що колись була людиною, і йому стало вельми кепсько.

– Забираймося звідси, Бейто. Ходімо надвір.

Нагорі було хмарно. Вітер рвучко рухав хмари і куйовдив Бейтине волосся. Магніфіко крадькома пішов за ними і тепер вештався поруч, дослухаючись до їхньої розмови.

Торан суворо сказав:

– Ти вбила Еблінга Міса, бо вважала його центром інфекції? – Щось у її погляді вразило його.