Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

– Вибач, я зіпсував тобі вечір!

– Ні, ні все гаразд. Тобі треба було це розказати, виговоритися. – відповіла Ален. – А скажи, твоя дружина знає про це?

Чоловік усміхнувся.

– Та їй все рівно на живих, не те щоб на покійників. Вона навіть на похорон до сласної мами не хотіла їхати. Я її заледве вмовив. Їй до цього байдуже. І смішно.

– Не може бути такого аби людина була такою черствою! – здивувалася Ален. – Це просто не можливо!

– Мушу тебе розчарувати в цьому. Ще й як може. Колись давно я теж так думав як ти. Але час показав, що люди різні. Одні готові сприймати і любити тебе таким, яким ти є. А інші – шукають в усьому лише вигоду. Шкода. Але це факт.

– Напевне ти правий. – зітхнула дівчина. – Шкода тебе. Адже, жити весь час з цим безмежно важко.

– Тому я став письменником. Я скриваю під маскою трилерів і фантастики свій біль. Бо за всіма цими смертями, описаними мною в книгах, стоїть тільки одна-єдина смерть.

Він довго дивився в нікуди, наче старався підібрати підходящі слова. Але видно не міг. І тому просто мовчав.