Читати книгу - "Четвертий кут, Владислав Марченков"

Це був подих не сили — а прийняття.

І він не змінив форму П’єдесталу. Не відкрив порталів. Не дав зброї. Він лише сказав тишею:

— Я — частина. Я — не вище.

Магія, якою колись користувалися люди, ельфи, гноми — завжди здавалася джерелом. А вона була резонансом. Відгуком. Енергією, що накопичувалась у виборі.

І тиша відповіла. Не словом.

Він почув, як вона дихає у відповідь.

Не фраза. Не голос. А відчуття того, що світ знову здатен чути. Що тиша — це не кінець, а середовище для майбутнього.

«Не меч, не магія, не наказ. Лише вибір у тиші має силу змінити світ.»

Тиша. Відлуння. Світ ще не говорив — але вже слухав. Він не знав, що буде далі. Але вперше — це не лякало. І тоді... Ельрайн усміхнувся.

Його очі дивилися не в минуле, а в тишу, що чекала попереду.