Читати книгу - "Країна снігу (збірка)"

Після роботи Кікудзі розшукав будинок за парком Уено, де Фуміко наймала кімнату. Вдома її теж не було.

На порозі Кікудзі зустріла дівчинка десь років дванадцяти, в матросці, — видно, ще не встигла переодягнутися після школи. Вислухавши Кікудзі, вона зникла в кімнаті, потім вийшла і сказала:

— Оота-сан нема вдома ще зранку. Вона сказала, що вирушає з подругою в подорож…

— У подорож?.. — перепитав Кікудзі. — Вирушила в подорож? Вранці? О котрій годині? І не сказала куди?

Дівчинка зникла в кімнаті, та за хвильку з’явилася знову. Стала віддалік, наче побоювалась його, і сказала:

— Я точно не знаю. Бо і моєї мами ще нема вдома…

У дівчинки були ріденькі брови.

За ворітьми Кікудзі озирнувся. Шукав очима кімнату Фуміко, але так і не знайшов. Двоповерховий будинок був досить пристойний, з невеличким садком.

Кікудзі згадав слова Фуміко: «Смерть іде за нами по п’ятах», — і в нього задерев’яніли ноги.

Він вийняв хусточку й витер піт. Так несамовито тер обличчя, що кров, здавалось, відринула з голови. Хусточка потемнішала, стала вологою. Тепер холодний піт поповз по спині.

— Не можу повірити, що вона померла! — мовив він сам до себе.

Як же Фуміко могла померти, коли його самого повернула до життя?..

А чи не було її вчорашнє хвилинне розслаблення провісником смерті?

А може, ту свою слабкість, як і мати, Фуміко вважала непоправним гріхом?

— Зосталася на мою голову тільки Курімото… — ніби випльовуючи злобу в обличчя уявному ворогові, проказав Кікудзі й поспішив у затінок дерев парку Уено.

Примітки

1

В японських будинках двері, стіни й віконниці розсуваються на рейках.

2

В японському фольклорі розповсюджені сюжети, у яких лисиця може перетворюватися на людей.

3

В Японії площу кімнат вимірюють на татамі. Одне татамі — 1,5 м2.

Коментарі

1

Касурі — тканина з рідким, у горошок, вибитим візерунком.

2

Хакама — елемент японського національного костюма, шаровари.

3

Гета — дерев’яне взуття на підставках.

4

Дзабутон — подушечка для сидіння.

5

Рі — міра довжини, 3,9 км.

6

Сьодзі — розсувна частина стіни японського будинку.

7

Тьо — міра довжини, 109 метрів.

8

Сена — одна сота єни, основної грошової одиниці Японії.

9

Фусума — розсувна переділка з картону.

10

Сямісен — триструнний щипковий музичний інструмент.

11

Го — японська гра, схожа на гру в дамки.

12

Фуросікі — барвиста хустина, в якій японці носять речі.

13

Утаї — уривок з п’єси класичного театру «Но», виконуваний речитативом.

14

Хасі — палички, що заміняють японцям ложку.

15

Саке — рисова горілка, п’ють її підігрітою.

16

Сяку — міра довжини, 30,3 см.

17

Дзьо — міра довжини, 3,03 м.

18

Котацу — кімнатна жаровня, вкрита ковдрою, основний засіб опалювання в японських будинках.

19

Акебія — декоративна рослина сімейства Лардізабалевих.

20

Обі — широкий пояс до кімоно.

21

Кабукі («мистецтво пісні й танцю») — класичний японський театр, виник на початку XVII ст.

22

Нагаута — пісня-балада в стародавній японській поезії.

23

«Кандзінтьо» («Книжка пожертв») — пісня-балада про героя феодального епосу Йосіцуне Мінамото (1159–1189).

24

Плектр — пластинка, за допомогою якої защипують струни і тремолірують на деяких струнних інструментах (так званих «плекторних»), у тому числі і на сямісені.

25

«Міякодорі» — пісня-балада на мотив з «Ісемоногатарі» — поетичного збірника, супроводжуваного прозаїчним текстом.

26

Леспедеца — рослина сімейства бобових.

27

Сусукі — висока колюча трава на японських луках і пустирях.

28

Міскант (або міскантус) — багаторічна декоративна рослина сімейства Тонконогових.

29

Кен — міра довжини, 1,81 м.

30

Хаорі — коротке кімоно.

31

Місо — густа маса з перекислої сої, використовується для приготування супу.

32

Кен — тут: назва гри на пальцях.

33

Едо — назва Токіо до революції Мейдзі (1867).

34

Мацуо Басьо (1644–1694) — великий японський поет, майстер жанру хайку.

35

Токонома — заглибина в стіні, де вішають какемоно — японську картину або каліграфічний напис на довгастій смужці шовку чи паперу.

36

Табі — шкарпетки з окремим великим пальцем, пошиті з цупкої матерії.

37

Орібе — чашка в стилі Орібе Фурута, відомого майстра чайної церемонії XVI століття.

38

Сен-но Рікю (1521–1591) — видатний майстер чайної церемонії; епоха Момояма — 1574–1602 pp.

39

Нономура Содацу (?–1643) — відомий японський художник.

40

Мінамото Мунеюкі (?— 939) — японський поет-класик.

41

Кі-но Цураюкі (?—945) — японський поет-класик, укладач знаменитої збірки «Кокін-сю» (905).

42

«Сіно» — глечик у стилі Сіно Сосіна (1441–1522), відомого майстра чайної церемонії.

43

Рйоню (1756–1834) — видатний майстер керамічних виробів.

44

По-японському іпомея — асагао, тобто «обличчя ранку».

45

Мідзуя — кімнатка для миття чайного посуду.

46

«Карацу» — керамічні вироби з міста Карацу і його околиці.