Читати книгу - "Тварина, обдарована розумом"

Так міркують в інтелектуальних колах, але з прикрістю й навіть з огидою мушу сказати, що на нижчому рівні цей сенсаційний науковий поворот у історії світу відразу витлумачили, як могутність і можливі перемоги над іншими країнами. Шофер таксі, що вчора віз мене до університету, мовив: «Тепер, коли наші дельфіни розмовляють, я б’юся об заклад з вами на десять доларів, що жоден з отих клятих російських підводних човнів не наважиться наблизитися до наших берегів, щоб закидати нас своїми мерзенними ракетами». Я спитав його, чи думає він, що справді радянські люди можуть на них напасти. Шофер відповів: «Авжеж! І росіяни, й китайці, й в’єтнамці, й французи, й уся ця мерзенна кліка!..» Як подумаєш, що Сполучені Штати мають у своєму атомному арсеналі засоби для знищення не тільки своїх супротивників, а й усю планету — й самих себе також, — дивуєшся з цієї манії переслідування, що охопила американців. Симптом дуже тривожний, позаяк ідея необхідності війни, навіть агресивної, свого часу легко буде нав’язана підготовленому в такий спосіб населенню, лише варто буде подати цю війну як запобігливу проти ворога, що готується завдати руйнівного удару».

Однак справедливо буде додати до зауважень Марка Льєповича, що прес-конференція від 20 лютого викликала в американського народу реакцію, яка виявила набагато симпатичніші риси характеру: велике піднесення, гумор і схильність до зворушення. Наступного ж дня слава Фа — принаймні вона досягла популярності Ліндберга, що її він здобув після першого перельоту через Атлантичний океан, — затопила всю Америку.

Але мало назвати це Популярністю. Либонь, вірніше буде, коли поведемо мову про любов, навіть закоханість: так щиро й одностайно захопилися американці двома дельфінами. Самі лише імена Бі й Фа плекали любов у серцях двохсот мільйонів поважних людей. Наступного після 20 лютого дня дельфінів урочисто назвали в газетах «першими тваринами, обдарованими розумом». Любов до тварин поєднувалася у серцях американців з культом раціонального, внаслідок чого утворилася суміш, майже готова вибухнути. Спостерігачі відчували тоді, як б’ється серце цього великого народу, й розуміли, куди може завести Надлишок його ніжності. Від краю до краю велетенського материка Фа любили, як пустуна, милувалися ним, як диво-дитиною, й звеличували, мов національного героя.

Бейсбольна команда, що досі називалася «Леви», одразу ж відмовилася від своєї назви й переохрестилася на «Дельфінів». Щодня виникали все нові й нові «Фа-Фан-клуби», особливо серед молоді. Багато популярних співаків випускали платівки з дельфіновою музикою, яку насвистували. Одна пісенька, що викликала захоплення, мала тільки такі слова «І love you, Ві»[34]. Вони безперестану повторювалися різними тонами, а паузи заповнювалися-то млосними, то жагучими свистами. В Міннесоті з’явився новий танець «дельфін-ролл». Танцюристи закладали руки за спини, на знак відсутності цих кінцівок у дельфінів, притискувалися один до одного й, погойдуючись, гарцювали на місці. За три тижні танець полонив Сполучені Штати, Латинську Америку й Західну Європу.

На противагу «Фа-Фан-клубам», виникали жіночі «Бі-клуби», що набули популярності серед дівчаток віком чотирнадцяти-п’ятнадцяти років, зокрема серед учениць ліцеїв. В основі цих клубів було прагнення дівчаток уподібнити себе до Бі, й інколи їхні статути ґрунтувалися на такому культі Фа, що психологи затурбувалися й стали таємно проводити обстеження. Вони відкрили, що на деяких розвагах, своєрідних таїнствах, які проводилися вночі в приватних басейнах для купання, підлітки плавали голі, сидячи на гумових дельфінах, і співали негритянських релігійних пісень, у яких ім’я бога замінювали іменем Фа. Жаргон дівчаток-підлітків теж змінився. Про юнака дівчата казали: «О dear, he’s a Fa» або навпаки: «He’s a dreadful anti-Fa»[35], залежно від того, подобався він їм чи ні. Дослідники відзначили, що, на їхню думку, емблема «Бі-клубів» — дельфін, зображений вертикально, — насправді фалічний символ.

Не забарилася й торгівля скористатися з цієї незвичайної популярності. За кілька тижнів було продано близько двадцяти мільйонів платівок із записами найкарколомніших фрагментів прес-конференції від 20 лютого. Одна фірма безалкогольних напоїв створила «Dolphin’s drink»[36] і галасливо розрекламувала його тонізуючий уплив на нерви й м’язи. З’явився крем «Дельфіночка» з етикеткою: «Він живить вітамінами вашу шкіру, ефективно очищає її від патогенних мікробів і робить вашу епідерму такою ніжною й гладенькою, як у Немовляти». Брильянтин «Дельфін» (на екстракті лаванди) гарантував чоловічим чубам таку чудову зачіску, без якої неможливо досягти успіхів у житті. Крамниці були переповнені найрізноманітнішими предметами, на яких фігурували Фа й Бі. Їх малювали, літографували, вирізьблювали або видавлювали на запальничках, портсигарах, столових предметах, краватках, попільничках, карафках і навіть дверних ручках (які, до речі, анітрохи не нагадували стилізованих дельфінів, що правили для цієї ж мети в XVIII столітті у Франції).

На Бродвеї афіші повідомляли про два атракціони. В одному з них шістдесят танцівників, що зображували хвилі, носили на руках шістдесят дівчат, зодягнених під дельфінок, але стрижнем спектаклю був, безперечно, весільний танок: у гігантському акваріумі граціозно, на грані еротичного екстазу вигиналася пара дельфінів-людей.

У царстві іграшок дельфіни — з гладесенької гуми, з рухливими оченятами, всміхненим ротом і дихалом, з якого, варто тільки натиснути на хвостового плавника, вириваються звуки «Па» й «Ма» — цілком витіснили ведмедиків. А з приходом літа гумові дельфіни натуральної величини замінили на пляжах надувні матраци. Їх виробляла велика фірма, що мала чималі кошти. Надувний дельфін тепер красувався на рекламних полотнищах понад автострадами: на них малювали хвацького хлопчака, що осідлав дельфіна й весело мчав поміж бурхливими хвилями, а внизу стояли слова: «You should not go to sea without a purpoise»[37].

Відомий нью-йоркський Будинок мод створив сукні «Нью-Лук дельфін» і