Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чорнобильська комедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

226
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чорнобильська комедія" автора Сергій Вікторович Мирний. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 90
Перейти на сторінку:

НАЧШТАБУ: Давай.

Листок паперу — переходить з рук в руки.

Начштабу, мигцем глянувши на підпис, задоволено киває — і ховає руку з листком під столом.

НАЧШТАБУ (тріумфально): А от тепер, Швайко, — будеш ти служити тут стільки, скільки я й комбат вважатимемо за потрібне… Бо інакше, лейтенант Швайко, підеш ти під військовий трибунал. За членоушкодження. «Тобто зумисне нанесення військовослужбовцем тілесних ушкоджень собі.» А це, щоб ти знав, — від трьох до семи років… А в бойовій обстановці — від п’яти до десяти. Чи взагалі розстріл. І біс його ще зна, яка у нас тут обстановка! Це вже як трибунал подивиться… Ось так. Розперезались ви там у зоні! Козакуєте… Час вже розвідку підтягти! (він пробігає очима текст папірця… і змінюється в обличчі) Ти що тут написав?!!

СЕРГІЙ: Все, як ви диктували…

НАЧШТАБУ: Як це — «як я диктував»? «Поїхав у розвідку» — ЯК?

СЕРГІЙ: Так, як ви сказали…

НАЧШТАБУ: Ні! Я говорив інакше!

СЕРГІЙ: Я ж точно намагався…

НАЧШТАБУ: Ти схитрував!

СЕРГІЙ: Та все точно! Слово в слово!

НАЧШТАБУ: Ні! Одне слово не те!

СЕРГІЙ: Ну, може кількома буквами помилився…

НАЧШТАБУ (з докором): Обдурив…

СЕРГІЙ (знизує плечима): «Чесна людина бреше без задоволення», товариш майор.

НАЧШТАБУ (зривається): Тобто як — «бреше»?

СЕРГІЙ (знизує плечима): Та так. Моє прізвище — у книзі наказів роти, в списку на розвідку. Цей наказ на розвідку з моїм прізвищем підписаний командиром роти, моїм прямим начальником. Отже, я поїхав у розвідку, виконуючи наказ.

НАЧШТАБУ: Ти й його обдурив!

СЕРГІЙ (спокійно): Ви хочете сказати, шо у вас в батальйоні командири рот підписують накази, не читаючи?

Пауза.

НАЧШТАБУ: Ну, зізнайся — просто по-людськи цікаво — ти все ж виїхав у розвідку — САМОВІЛЬНО? Ну, між нами, по секрету?

Народу в наметі тим часом стало ще побільшало.

СЕРГІЙ: Зізнаюсь… по секрету… при півсотні свідків… Я поїхав у розвідку за наказом і з відома ротного. І саме так воно й було насправді. І завжди я так їздив. Все. Я своє відробив, (вже іншим, «цивільним» тоном) Мене на «гражданці» купа справ чекає на роботі… Це ж ви: і тут зараз на службі — і там на службі… А за мене вдома мою роботу — хто зробить?

Начштабу і Сергій дивляться один на одного.

НАЧШТАБУ: Можеш іти. Швайко. Боїшся ти справжніх труднощів…

Сергій знизує плечима. Мовчки встає, надягає кепі, і, козирнувши, переступає через лаву. Йде повз глядачів, що стоять під стінами, до виходу-тамбура. Кілька миттєвостей, і темним обрис його фігури розчиняється в яскравому прямокутнику дня.

У штабному наметі — німа сцена. Всі повертають голови від виходу, скоса поглядають на начштабу.

НАЧШТАБУ: Граф Монте-Крісто… Вискочив-таки звідціля! (із заздрістю) Ех, повезло!

Йому, як і всім присутнім, до чортиків хочеться додому.


«Глядачі» виходять з намету.

ПАТ (переживає): Такі гроші! Заробіток за півроку!!

КОТКО: Такі пільги! Пожиттєво!

ПАТ: І відмовився!

КОТКО (заспокоює сам себе): Він вчинив шляхетно.

І їм обом стає легше. «Шляхетний» — це майже як інопланетний: до реального земного життя ніякого відношення не має. Принаймні так це часто розуміють…

Лине мажорна, тонізуюча музика ModernTalking — Youcanwinifyouwant…


Сергій у перукарні в Чорнобилі. Назустріч випурхує Юля.

ЮЛЯ (радісно): А її нема!

СЕРГІЙ: Як нема?!

ЮЛЯ: Поїхала!

СЕРГІЙ: Куди?

ЮЛЯ: А в нікуди. У неї ж ніде нікого нема… Й слова не сказала. Крім «Щасти вам»…

СЕРГІЙ (не може отямитися): Назовсім?!

ЮЛЯ: Ага. Розрахувалась…

Сергій розмірковує.

1 ... 58 59 60 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорнобильська комедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорнобильська комедія"