Читати книгу - "Створи щось. Історії, які неможливо (не) прочитати"

Веселкове Сяйво порився у себе в пупі, аж поки не знайшов трохи пейотлю та трохи «токвілону»[143]. Дівчина проковтнула все без вагань, і він переконав її, що цей парубок, Скубі-Ду, не мертвий, він просто передозував. Вона виявилася швидкою у сприйнятті історії про те, що невеличка доза «наркану» повернула всю цю справу назад на шлях доброчесної праведності[144]. За допомоги колискової та печива з гашишем Суничне Тістечко вклала її спати.

У наметі Секс-Відьом Дзвінка прикрила ківшиком долоні собі носа і рота.

— У тебе голова смердить, наче коробка з котячим туалетом.

Нічого на ній не впадало в око, крім скептично здійнятих брів та плівки кокосової олії, через що волосся скидалося на фальшиву текстуру деревини, намальовану фарбою в неї між ніг.

Веселкове Сяйво зробив пропозицію:

— Тобі потрібні кондоми? Я можу дати тобі кілька, в обмін за можливість зазирнути до документації.

— У тебе є «ріталін»?[145] — відгукнулась вона з контрзапитанням.

Він похитав головою:

— Як ти щодо крему проти сонячних опіків?

— Маєш той, що SPF 54?[146] — уточнила Дзвінка. Вона кинула багатозначний погляд на його дреди. — У мене є дещо, що може прибрати залишені тваринами запахи.

Веселкове Сяйво запропонував:

— Тобі потрібен «імодіум»? «A200»?[147] Антисептик для рук?

На посушливих рівнинах навкруг них вироювалися ексцентричні персонажі. Наче в якійсь химерній місцині на далекій планеті. Наче в шинку з «Зоряних війн». Повз них шкандибали фріки на дибах. Фріки в сомбреро, сидячи високо на моноциклах, жонглювали пластиковими людськими черепами. Майбутнє з «Шаленого Макса», прищеплене до ковбойського минулого[148]. Це мало вигляд сум’яття під час голлівудських зйомок десь на натурі років за сто тому: мішанка декорацій і персонажів, немов усі вони шукають нитку якогось грандіозного сюжету, який би їх об’єднав.

Дзвінка запитала:

— А як там Дюймовочка? — Це було фестивальне ім’я його дружини. Вони були знайомі з Дзвінкою з давніх-давен. — Удома з дітьми, я гадаю? — Тон в неї був глузливий, наче вона знала щось таке, чого не знав він.

Веселкове Сяйво підняв ставку до пропозиції серйозніших речей. «Твінкі». «Казанний поп-корн». Гідрогенізовані олії тропічних рослин та біотехнологічні штучні закусочні чіпси з кейджунським смаком[149]. Тут — після кількох діб споживання всілякого макробіотичного, цільнозернового та соєвого — жаданими, як рубіни, були б і «орео»[150].

Дзвінка нахилилася до нього ближче. Так близько, що він відчув гіркуватий, сексуально-шавлієвий запах її поту. Очі її просканували, чи нема когось в межах чутності, і вона прошепотіла:

— Ти можеш дістати м’яса?

— Бажаєш курчатини? Свинини?

— Телятини, — прошепотіла вона.

— Фарш годиться?

Вони домовилися. Будь-що, аби лише уникнути дієти з темпе й тофу[151]. Він знайде для неї два фунти телячого фаршу в обмін за те, що перегляне табірні реєстраційні записи.

В Остудному Наметі вони очистили гуртовий вівтар, поприбиравши звідти кварцові кристали, мідні статуетки мавпи-Ханумана[152], обрамлені фотографії Рама Дасса[153], рухомі пластикові фігурки майстра Йоди, Скелеторів[154], ляльок Міс Пігі