Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Пристань Ескулапа, Едмунд Нізюрський 📚 - Українською

Читати книгу - "Пристань Ескулапа, Едмунд Нізюрський"

401
0
11.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пристань Ескулапа" автора Едмунд Нізюрський. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 73
Перейти на сторінку:
про моє припущення.

— На випадок чого, як мені бути, громадянине поручику? — спитав він з острахом.

— Ставитися позитивно, Кайтус, якомога позитивніше!

По другому кінці проводу я почув важкий стогін, а потім сякання.

— Але за циклування мені повинні заплатити від метра, — нагадав Кайтус.

Я поклав трубку.

Трепка вислухав повідомлення спокійно, але як тільки я закінчив, він акуратно перев'язав папку з документами по справі Анатоля Паттергорна рожевою стрічкою і замкнув її в шафі.

— Не подобається мені цей Йонаш, друже, — кашлянув капітан. — Зовсім не подобається ця людина.

Я запитав, що він має на увазі, але Трепка сказав тільки:

— Нас чекає невеличка подорож. Приготуй-но, будь ласка, хлопче, необхідні продукти, світло і всі прилади, як завжди.


* * *

Через годину після цього розвідник Сойка передав чергове повідомлення.

«Йонаш обідав у ресторані «Мелодія», потім бродив цілу годину по місту. Був дуже знервований. У «Мелодії» вилаяв офіціанта, а на перехресті біля Свєнтокжиської вулиці мало не попав під таксі. З Підвалля сів у «сто двадцять п'ятку» і проїхав аж на Пулавську, де купив квиток у цирк на дев'ятнадцяту».

Потім Сойка повідомив, що стер собі ногу, і просив увільнити його від цих обов'язків. Трепка взяв від мене трубку.

— Це все? — запитав він незадоволено. — А зв'язки?

— Він ні з ким не зустрічався.

— Телефонні розмови?

— Не розмовляв.

— Заходив у клініку чи в інститут?

— Ні… — Сойка був ображений. — Нічого, крім того, що я сказав. Цей тип бродив без будь-якої мети.

Трепка вилаяв Сойку за нечемне висловлення про особу, за якою наглядають, а потім знову зауважив, що вся ця історія йому не подобається.

Коли незабаром після. цього подзвонив Кайтус, у Трепки вже було для нього доручення досить несподіваного змісту.

— То кажеш, друже, що пані Котовська добре взялася за тебе? — спитав він лагідно.

— Так, громадянине капітане, чистить мене, ніби я хлопчик на побігеньках. Не знаю, чи й витерплю, громадянине капітане.

— Більше не треба терпіти. Для вас є інше завдання. Запросіть Котовську на дев'яту годину в кіно. Зрозуміло?

— Зрозуміло… — Кайтус був явно спантеличений. — А якщо вона не захоче?

— Захоче, — сказав Трепка. — Усе свідчить про те, що захоче, коли тільки ви вміло попросите. Якщо ж я помиляюся, то вам треба випровадити її з дому під якимсь іншим приводом. Розумієте? Щонайпізніше о дев'ятій годині в будинку нікого не повинно бути, хоча б вам довелося навіть арештувати її. Повторіть.

— Щонайпізніше о дев'ятій годині в будинку нікого не повинно бути, — продекламував Кайтус, — хоча б мені довелося ' навіть арештувати Котовську.

— Це на крайній випадок, Кайтус, попереджую вас! — сказав Трепка. — Ви повинні піти з Котовською в кіно. Мусите вмовити її на це, а якщо не зумієте — горе вам!

Трепка поклав трубку і запитав, чи я все приготував до подорожі. Діставши ствердну відповідь, він витягнув з шухляди пістолет і перевірив магазин.

— Підемо в «Ізолятор»? — запитав я.

Трепка кивнув головою.

— Ви підозріваєте, що саме там сховали рукопис «Епсилон»?

— Припускаю, — сказав Трепка.

— Але це в усякому разі досить дивне місце. Адже вбивця міг сподіватися, що за віллою наглядають, — зауважив я.

— Слушно, друже, слушно, поділяю твої сумніви. Я сам вражений. Правда, тут можуть бути якісь протилежні психологічні міркування: заховати рукопис саме в тому місці, за яким наглядає міліція. А все-таки мене це вражає. Вражає особа Йонаша, хлопче. Мушу признатися, що я не брав його до уваги. Розумієш моє хвилювання, друже? Я думав не про нього.

— Може, його від'їзд із «Пристані Ескулапа» до Варшави чисто випадковий? — припустив я.

— Ні! — Трепка рішуче хитнув головою. — Я досить добре знаю людей. Приїзд Йонаша, безумовно, зв'язаний з цією справою. Ручаюся, друже, його поведінка, примушує замислитися. Це ж ясно: людина хотіла залишитися сама в «Ізоляторі». Чого? Весь час крутився у вестибюлі внизу. Хотів позбутися Кайтуса і Котовської. Навіщо? Щоб понишпорити в кімнаті професора Містраля. Йонаш чогось тут шукає, його щось хвилює. Можна припускати, що йдеться про рукопис «Епсилон». Боюся, що сьогодні вночі він захоче пробратися в кімнату Містраля, тому, хлопче, нам треба бути на місці.


Розділ XXVII

О дев'ятій ми були на Підкоморській вулиці. Тут було темно, хоч око виколи. Ні зірок, ні місяця, а вуличні ліхтарі страйкували, як то часто буває в нашому столичному місті. Тому ми. легко й непомітно пробралися на територію «Ізолятора». Видно, Кайтус виконав наказ, бо в жодному вікні не світилося, було схоже на те, що в будинку немає живої душі.

У нас були дублікати ключів від «Ізолятора». Я велів зробити їх ще на початку розслідування. Спочатку ми хотіли ввійти через головні двері, але виявилося, що вони замкнуті зсередини і в замку стирчить ключ. Я запропонував Трепці ввійти через кухню, однак Трепка волів скористатися з лапки. Він застосовував цей інструмент дуже охоче, де тільки траплялася нагода, щоб не позбутися вправності. Дивлячись, як спритно орудує Трепка цим знаряддям, я подумав, що, мабуть, небезпідставно говорять люди про злочинне минуле капітана.

У вестибюлі я вийняв з портфеля захисні туфлі, — такі, в яких ходять у музеях, — ми наділи їх на своє взуття і ввійшли в кімнату Містраля.

Я глянув на годинник. Було п'ять хвилин на десяту. Циркова вистава вже, мабуть, закінчилась, отже, незабаром мав повернутися доктор Йонаш. Ми перевірили штори на вікнах. Усі вони були щільні, і Трепка дозволив засвітити кишеньковий ліхтарик. У тьмяному світлі я оглянув кімнату. Тут панував педантичний порядок, я не помітив ні найменшого сліду якихось розшуків.

— Здається, тут ще ніхто

1 ... 58 59 60 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пристань Ескулапа, Едмунд Нізюрський», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Пристань Ескулапа, Едмунд Нізюрський» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Пристань Ескулапа, Едмунд Нізюрський"