Читати книгу - "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"

    Очевидно, марно.

    Відкривши теку месенджера, прочитала абсолютно інше:

    "У тебе дуже погана риса вдачі, мон шері. Дуже. Самовпевненість. Навіщо ти сіла в його машину? Захотілося гострих відчуттів?"

    Закінчивши читати, я закликала себе до порядку. Хоча напевно, марно намагатися зупинити те, що примушувало тіло розігріватися з півоберту. Я спалахнула, як факел. Кожен нерв оголився негайно, адже я згадала його погляд біля "Маку". Напевно, так і вбивають очима. Вірніше, так чоловік показує, що украй розлючений і шалено ревнує. Але чи ревнощі це? Можливо, тільки мої дурощі.

    До того ж, постало питання: звідки у Лео мій номер? Я підняла погляд, але і не подивилася у бік хлопця. Піймавши бігцем його усмішку, я придивилася до Кім. Роблячи вигляд, що їй украй цікаве документальне кіно, дівчина втупилася в екран занадто зосереджено.

    Значить, точно її рук справа.

    Нове повідомлення не змусило себе чекати. Я проігнорувала його, стійко витримуючи занадто гострий погляд примружених очей. Чого він домагався? Та й потім, чого б йому ревнувати мене? Яке йому діло, до кого в машину я сіла?

    Намагаючись боротися з обуренням, я почувала себе, як футбольний м'ячик. З одного боку виявився чи не сталкер, а з іншої — схиблений на сексі, неврівноважений байкер тире хірург.

    Останнє в голові не вкладалося. А чи могло там взагалі хоч щось укластися, якщо думки крутилися тільки навколо нескінченної вібрації стільникового. Апарат тремтів, а я покривалася потом. Стало важко дихати, складно тримати обличчя і поводитися спокійно. Вирішивши, що з мене досить, я знову увійшла в месенджер. Але краще б цього не робила.

    "Значить, до виродка в машину ти сісти не погребувала. Чому ж тоді від мене бігаєш, мон шері? Ти ж втекла, як боягузка від власних бажань. Узяла і переїхала. Але знаєш... Я упевнений, що навіть так, нічого не зміниться. Тебе тягне до мене. Тягне, і я це бачу!"

    Проклятий бабій! Я стиснула щелепи, але очей від екрану не відвела.

    "Не хочеш дивитися на мене, тому що боїшся своїх почуттів? Зізнайся, мон шері, що злякалася на парковці. Ти ж бачила, що я був готовий розфарбувати пику Медсона на місці. Просто за те, що він змусив тебе сісти у своє корито, і дивився на тебе, як псина, що пускає слину! Він же пес! А ти узяла і поїхала з ним! Навіщо? Захотілося викликати в мені ревнощі? Не боїшся наслідків таких дурниць?"

    Прочитавши, я озвіріла. Важко дихаючи, здавила стільниковий в руці, а зуби стиснула так сильно, що вони затріщали. Я злилася, як Фурія, і розуміла, що ніколи не відчувала таких диких емоцій до чоловіка. Хотілося його придушити на місці, а слідом побачити той скажений погляд знову. Хотілося зарядити по його обличчю, а потім притиснутися до його вуст своїми і забутися. Відпустити контроль, відчути насолоду, розчинитися у своїх найвідвертіших бажаннях.

    Ось, що зі мною робив Леонард. Будив в мені розпусницю, яка не знала ні обмежень, ні рамок.

    І робив це майстерно. Адже не помічаючи того, що відбувалося навкруги, я продовжувала читати:

    "Я можу тобі все описати. У фарбах розповісти те, як відучу тебе сідати в чужі тачки. Тим паче до таких покидьків. Повір, достатньо лише цих повідомлень, щоб твоя білизна наскрізь промокла, мон шері. Давай зіграємо в гру. Але ти програєш точно. Я бачу, як твоє тіло реагує на мене. Доведеться показати, як моє реагує на тебе. Навіть занадто яскраво і бурхливо. Від одного твого запаху, я скаженію і божеволію, а усередині все закипає. Так ти вабиш мене. Досить просто уявити, як мій язик знову гуляє у тебе у роті, і член стає кам'яний. Настільки, що навіть зараз, я не можу нормально сидіти. Все зводить з розуму. Ти зводиш з розуму! А найбільше твій самообман! Він чарівний у своїй наївності, якщо врахувати наскільки солодко ти стогнеш, коли я тебе цілую. Ритм твого дихання, як чистий секс. Він б'є по всіх нервах так, що я мало не зірвався в тій ванній кімнаті. Шкода, що спинився! Треба було довести справу до кінця!"

    Гарячий потік тремтінням пройшовся уздовж ніг. Я читала, і здається, бачила все перед очима. Леонард доторкнувся до мене словами. Неймовірний коктейль з протиріч і пристрасних бажань. Я знала, що хочу його, але не збиралася піддаватися. Я не дівиця на одну ніч! Проте синдром дисоціативки зіграв у злий жарт, і мені ставало все більше плювати на власні принципи. Кивнувши декільком студентам, я нервово посміхнулася, а коли стільниковий завібрував знову, здригнулася усім тілом.

    Зібравшись, вирішила, що цього разу точно провчу Лео. В першу чергу тим, як стійко відреагую на подібну нісенітницю! А інакше безглузде листування полігамного самця назвати не могла.

    Але Леонард виявився знову правий. Я дійсно занадто самовпевнена.

    "Тільки уяви, щоб я тоді з тобою зробив. А я хотів, і мені вже було плювати на Кім, яка барабанила по дверях. Я б трахнув тебе прямо там. Притис би до дверей, потягнув би акуратні штанці вниз, і солодко трахнув. На емоціях це було б досить жорстко. Довелося б стримувати твої стогони, закривши маленького і сексуального рота або рукою, або своїм язиком. Повір, ти б кінчила не один раз. Тому що просто трахати жінку не цікаво. Увесь смак в почутті, що ти володієш найпрекраснішою живою істотою! Вона твоя!"

    Реальність стала сірою зовсім. Вірніше, я її зовсім не бачила. Із зусиллям подавивши занадто гучний вдих, закрила очі і відвернулася у бік кафедри. Обличчя палало і стало абсолютно точно яскраво-червоним. Це фініш! Він це зробив, граючи, і просто надіславши декілька сороміцьких повідомлень. Таким, здавалося б, безглуздим чином, чоловік уперше змусив мене тремтіти від збудження на людях.

    Я глитнула сухий клубок, помітивши, що уся волога скупчилася в абсолютно іншому місці. І нехай тільки це, але серце ухнуло кудись в п'яти. Воно не колотилося, як у банальній мильній опері. Ні. Я його не відчувала, тому що бажання фізичної розрядки досягло піку. Своєю "милою" еротичною замальовкою, Леонард вселив в мене демона.