Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Ватажок чарівників подивився на цього хлопця з деяким здивуванням.

Лицар-командор не міг стриматися, щоб не пирхнути холодно в серці. Він подумав: Ці самовдоволені хлопці. Якби він міг, то не став би мати справу з цими дивними хлопцями. Але в нього все одно залишалося останнє запитання. Перед тим, як піти, він запитав, Чарівник, оскільки ці речі такі крихкі, то людина, яка їх викликала, не може бути такою могутньою. Я думаю, що ви повинні вміти з ним впоратися. Не дозволяйте йому робити нічого іншого.

Але цього разу він не отримав бажаної відповіді.

.

Усі присутні волхви дивилися на Чарльза в небі зі страхом, що затаяв у їхніх серцях.

Пане командор, ви помиляєтеся. Сам Ефірний Дракон представляє щось за межами вашої уяви. Ефірний Дракон не може опанувати закони, але він може. Ми досі не знаємо, хто цей майстер, але можемо бути впевнені, що він опанував глибший рівень законів. Кожен з нас тут може це засвідчити. Ще мить тому ми всі відчули вібрацію від Моря Магії.

.

Ватажок чарівників з урочистим виразом обличчя похитав головою. Можливо, ви не розумієте, що я вам кажу, командор, але у мене є для вас пропозиція. Краще використовуйте своїх солдатів, щоб створити йому якісь неприємності. Інакше ми можемо не зрівнятися з ним.

?

Що? Командир був шокований. Але він виглядає набагато молодше вас.

У світі чарівників найсильнішими є знання і сила, а не вік, відповів ватажок чарівників.

?

Ти впевнений?

.

Я не впевнений. Ватажок чарівників похитав головою. Це лише припущення. Але можете посперечатися, що я помиляюся, командор.

.

Полководець глянув на цих чарівників у довгих мантіях і сподівався, що він помиляється.

.

Але він не знав, що всі присутні мають однакову ідею.

.

Саванна підняла голову і побачила цю сцену.

.

Вона бачила, як солдати Імперії почали відчайдушну контратаку. Блакитне море виглядало таким сліпучим, але воно було неймовірно крихким. Атака Ефірного Дракона була набагато менш сліпучою, ніж їх зовнішній вигляд. Вона чітко проаналізувала, що сила цих дивних створінь була не вищою за пік рівня Срібла. Вони були на одному рівні з більшістю лицарів Імперії на міській стіні. І що порадувало, так це те, що після того, як Ефірні Дракони почали свою атаку, вони швидко зазнали втрат. Атаки, які не могли завдати їм шкоди раніше, коли вони переключилися на матеріальний світ, вперше збили їх з неба. Але істоти Ефіру, що падали з неба, часто закінчували своє життя дивним чином.

Це було схоже на сліпучий самовибух. Їхні прозорі тіла врізалися в міську стіну, а потім вибухнули світло-блакитною брижами. Під ударом брижі солдати Імперії залишилися неушкодженими, а міська стіна взагалі не постраждала. Єдина зміна полягала в тому, що заклинання чарівників Імперії стали рідкісними. Жінка смутно розуміла, що відбувається, але що їй здалося дивним, так це те, що кількість Ефірних Драконів зменшувалася дуже швидко, набагато швидше, ніж швидкість їх смерті. Раніше вони, здавалося, займали все небо, але в одну мить їх залишилося одиниці.

?

Куди поділися Ефірні Дракони?

Вона смутно відчувала, що щось не так, але не знала, в чому проблема. Але що насправді спантеличило пані Венну, так це те, що Брандо хотів, щоб вона побачила? Щоб вона могла захоплюватися, як він зазнав невдачі. Але вона, очевидно, не бачила такого розчарування на обличчі цього нащадка Дарія. Брандо все ще посміхався, дивлячись на небо. Цей впевнений погляд ніколи не згасав.

.

Ефірні дракони в небі нарешті зникли один за одним.

.

Але це не було доброю новиною для чарівників Імперії.

.

Вони втратили дар мови. Вони ніколи не бачили цих легендарних істот і не очікували, що вони спалять свою магію після смерті. Це призвело лише до одного результату, а саме до того, що магія всіх чарівників, які були захоплені зненацька, вичерпалася в першу ж мить. З деякими старшими чарівниками все ще було гаразд, але всі учні навколо них були бліді й хиталися.

Ефірні Дракони були покращені з молодих Драконів Духів Вітру та павуків, і ця характеристика також була в тому ж дусі.

Але тут же хтось виявив нову проблему.

.

Вони зникають з неправильною швидкістю.

,

Ні, вони нікуди не зникають. Вони переїжджають до Царства Ефіру, Капітане!

Чарівники були набагато обізнаніші, ніж простий фехтувальник на кшталт Венни, і відразу зрозуміли проблему.

Але в цей момент Сіель перевертав лицьову сторону карти. Закон Платохода був схожий на полум'я, що люто палало в його тілі. Це полум'я, здавалося, запалювало його очі, змушуючи їх сяяти таким же сріблястим світлом. Він подивився згори на твердиню Круса, і здавалося, що в його голові є дві різні свідомості. Один думав про бойову обстановку, а інший ретельно рахував. Після того, як чарівники Імперії зазнали поразки, горгульї почали повертати собі перевагу. Хоча їм ще довелося зіткнутися з важкими лучниками Імперії, принаймні їм не довелося зіткнутися з ризиком бути розірваними страшними чарами в будь-який час і в будь-якому місці.

.

Більш того, магічна оборона Валу Чорного Меча поступово слабшала, і чарівники, які вводили в нього магію, тепер були виснажені своєю магією.

.

А в тілі Сіель а магія, яка була повністю вичерпана, щоб викликати Ефірних Драконів, повільно відновлювалася, і швидкість одужання, здавалося, поступово збільшувалася в міру зникнення Ефірних Драконів.

.

І ця висхідна магія знову була введена в обличчя Ефірних Драконів.

Потім у небі з'явилася нова партія Ефірних Драконів.

Народ Крус дивився в небо, і значна частина з них навіть Сіель око відкрила рота.

Погляньте туди, там ще не все!

!

І це ще не все!

!

Убийте їх!

!

Вони знову зникають!

!

Знову з'явилися нові монстри!

!

На міській стіні був хаос. Солдати і чарівники Імперії були приголомшені, спостерігаючи, як Ефірні Дракони з'являються і зникають, зникають і знову з'являються. Але щоразу, коли вони зникали, вони приносили з собою нових супутників, ніби вони збільшувалися геометрично. Ніхто не розумів, що відбувається, але ефірні дракони, здавалося, дійсно зійшлися в океані, і коли вони почали свою останню атаку, жахлива сцена, схожа на цунамі, нарешті настала. Перед обличчям тисяч незліченних ворогів навіть найгордіші кіррлуціанці не могли не викинути зброю в руки.

.

Це була битва, яка вже не мала жодного сенсу.

,

Здавалося, що Сіель контролює