Читати книгу - "Українське письменство"

При всім тім уділова вага Вашої книжки дуже висока. Вона далеко вища за «Плуга» і на рівні з «Сонячними кларнетами». Ритмічно — Ваша книга прекрасна, вся од початку до кінця. Ви в нас найбільший майстер ритму, найбільший його знавець і новатор. Евфонія «благорастворення звуків» — так само дуже високого ґатунку. Єсть сполучення фонем, од яких плакать хочеться — геніально:

Але з погляду стилю я далеко не з усім згоден — і хочу свою думку висловити прямо.

По-моєму, у Вас три стилі, в залежності від трьох сфер культурного впливу, в яких Ви оберталися:

1. Стиль, утворений з елементів народно-поетичної стихії, впливи народних переказів, літопису, «Слова о полку Ігоревім», дум: «Плач Ярославни», «Кожум’яка», «Три сини», «Осінь», «Живем комуною» і т. д. Як показує «Сковорода» або «Кожум’яка», в цій галузі Ви вичерпали далеко ще не всі свої ресурси. Розробляючи з цього обсягу нові і нові матеріали, Ви багато ще знайдете мальовничих і музичних засобів.

2. Другий стиль, який Ви розвертаєте вперше в цій книзі, — це стиль еллінсько-гомерівсько-геродотівський. Він у Вас — дар прекрасної духовної школи. Не зневажайте своєї Чернігівської семінарії. До того належать всі Ваші гекзаметри, особливо прекрасні «Клеон і Діодот». Ви опанували його цілком і взяли його якось зсередини. Попробуйте ще ужити його в кількох речах; не бійтесь того, що який-не-будь Валер’ян Поліщук або й інший маленький хлопчик, що сидить на нічному горщикові й удає з себе ареопаг, — скаже, що Ви удаляєтесь од революції (почитайте Поліщукові присуди «Новій громаді» в «ЛНМ») і вдаєтесь в неокласицизм. Неокласичним стилем Ви, правду кажучи, орудуєте слабо. Латинський бронзовий гекзаметр, як і класичний чотиристоповий ямб російської золотої доби, як французький олександрійський вірш («Брехунам», «Пам’ятник Пушкіну») — то зовсім не Ваша сфера.

І, нарешті, — найгірший із Ваших стилів, третій, — той, в якому Ви пробуєте використати термінологію й символіку «точних наук». Він у Вас найменш органічний. Я не знаю, чи розумієте Ви пафос квадратового рівняння або Ньютонового двочлена. Не кажучи вже про всякі теорії релятивності, — то велика Ваша заслуга, що Ви не вмістили до збірника свого «Поетам нової формації» і виключили кілька п’єс з «Космічного оркестру». Але і дещо з того, що уміщено з «Космічному оркестрі», справляє враження ублюдочності. Ваш космос — покруч двох стилів: з одного боку — «Дух пройняв все», з другого — «косфедерації», «вічності телескопи», «семестри», «аеростати», «соціалізм». В словах і образах — насмичка з різних сфер уяви і мислення. Багато слів поверхових, що пливуть на поверхні і заважають, — не відповідаючи внутрішній природі Вашого думання. Наслідком цього і є те, про що говорив колись Віктор Пл. Петров: «Тичинин «Космічний оркестр» не має філософічного стилю!»

Думаю, що третій Ваш стиль Вам може удатися тільки при умові внутрішнього перейняття відповідними елементами світогляду. Поки цього нема, Ви будете в ньому тільки пересічним, середнім практикантом, чимсь на зразок Шкурупія.

Тепер уваги до окремих віршів. «Відповідь землякам». Їй-Богу, даремно поставили Ви до неї епіграф. Вчора при мені читав цього вірша один із українських інтеліґентів, один із тих, чий сумнівної вартості титул, як орден Почесного Легіону. Читав і робив коментарії в роді: «Та й зарозумілий же цей Тичина; бач, як скеля непорушний!» і т. д. Експресія і образи пропали завдяки епіграфу, що занадто розпрозорив для сприймана Ваш мотив і імпульси до вірша.

«La bella Fornarina». Незрозуміло, чому Ви забракували варіант: «а він затоном -ає?»

«З мого щоденника», III. Не знаю, чому Ви одкинули заголовок, неодмінно треба його — на початку: «Златополь, на горі» чи, може, як було у Вас потім — «Златопілля, на горі», — ці троє слів давали не зайвий для поезії штрих.

«Живем комуною». По-перше, не розумію, для чого Ви розбивали уривки на абзаци. Адже ж у Вас в цій речі строфа — то є (на мій погляд) ритмічна одиниця і до розбиття на елементи не належить. Всі уривки мають бути єдині і не поділені, як 4-й.

З радістю бачу, що «апостол» поновлений у правах. Зате ніяк не можу погодитися в уривку ІІІ-му: «Працює в полі з нами він, в театрі духом спіє». «Він» — цілком зайве слово, «в театрі духом спіє» — далеко гірше, як давнє: «в театрі молиться». В уривку X, мені здається, раніше було краще: «єднання душ і тіл». Проте справитися не маю часу, може, я й помиляюся.

Прекрасний цикл вийшов із Вашої «Вулиці Кузнечної». В поезії «Охляло сонце» мені тільки видаються зайвими і неприпасованими останні 4 рядки: «Хай буде рух…»

Прекрасні поезії «Харків». А от «Фуґа»! Чи то моє музичне чуття нерозвинене, чи що інше — а тільки я цій речі не читач. Це не текст, а ноти, які потребують розшифрування віртуоза.