Читати книгу - "Дитина для голови мафії, Anitvela Ki"

Переді мною стояв Метью, під ручку з довговолосою брюнеткою, одягненою в синю сукню до підлоги. В очах чоловіка, що не відбувся, виблискували іскри впізнавання. Я дивилася на нього, а він, пильно вивчаючим поглядом, на мене.

—Добрий вечір! — відповіли чоловіки разом з Тіаною і лише я мовчала.

Марк Маратович повільно розмістив свою руку на моїй талії і я повернула голову до нього здивовано. А на обличчі читалося "сиди і не рипайся дівчинка". Метью пропалював руку мого директора поглядом, а його супутниця – мене.

—Давайте, чоловіки пройдуть і поговорять, а жінки залишаться тут. — перервала тишу Тіана.

—Добре мила. — підтримав її Лукас.

Колишній коханець глянув на мене. Але все ж таки пішов з рештою. А в моїй голові билося:

—Тікати! Зараз же! Терміново!

—Вибачте, я відійду. — сказала супутниця Метью, на що Вінчестер усміхнулася.

—Я мабуть, теж піду, пізно вже, донька зачекалася напевно. — і прикусила язика, зрозумівши, що сказала зайвого.

—А ось ти, стій. — спіймавши чи не за шкірку, сказала Тіана.

—Ти ідеш зі мною. — схопивши за зап'ястя, повела нагору. Завела до однієї з кімнат і посадила на диван. А потім, вирушила до однієї з шаф і дістала дороге вино.

—Ти власниця цього будинку? — спитала, приймаючи келих із червоним напівсухим.

—Так, але зараз не про це.

—Що в тебе з Метью Акерманом? — запитала вона, відставивши вино.

—Нічого, ми не знайомі. — сказала скорше ніж потрібно було і відвела погляд. Як давно я не чула цього прізвища. Думала, що душевні рани загоїлися, а виявилося, дарма сподівалася. Тіана подивилася на мене і продовжила:

—Мій чоловік Лукас Вінчестер, найкращий друг і права рука Метью. П'ять років тому чоловік перестав з'являтися вдома і, коли я влаштувала скандал з приводу того, що він мені зраджує, Лукас не витримав і розповів. Я знаю, що протягом кількох років він шукав якусь біляву красуню. У Метью із цією жінкою були серйозні стосунки, на мою думку, дійшло до пропозиції. Але вона, будучи вагітною, написала йому записку та зникла. А зараз ти, натуральна блондинка, на вигляд років 23-х і сказала, що в тебе є дитина. Дивилася на нього, наче він сатана, а не голова мафії. Метью, у свою чергу, пропалював руку, яка розташувалася на твоїй талії. — не було сенсу приховувати, вона виклала всі карти на стіл.

—У нас із моїм начальником суто ділові стосунки. — ляпнула перше, що спало на думку. А Тіа, своєю чергою, розсміялася.

—Вірю. Мій брат не пов'язує роботи з стосунками. Занадто категоричний у цьому плані. Тим паче він одружений.

—Брат?

—Так, - з усмішкою відповіла вона.

—Але у вас різні прізвища.

—Я взяла прізвище чоловіка, а так, я Єфремова Тіанія Маратівна. — пояснила вона, а я зрозуміла як влипла. З одного боку, це пояснювало їх перегляд і повний пофігізм чоловіка, а з іншого - я розмовляю з дуже небезпечною жінкою. Брат - мій начальник, чоловік - найкращий друг батька Майї. Мабуть, на моєму обличчі позначився неземний переляк, адже Тіана продовжила:

—Не хвилюйся, якби хотіла завдати тобі шкоди, вже зробила б це. Але ти все ж таки розповідай. Що трапилося між тобою та Метью? Якщо що - я намагатимусь допомогти. Я тепер твоя подруга.

Після переказу всієї історії:

—Але чому ти не розібралася, що до чого? Навіщо було, стрімголов, тікати від потенційного чоловіка? — вона мало не схоплювалася з дивана.

—А що тут не зрозумілого? Він завів коханку і хотів віддати їй мою дочку. Ось я й втекла. — сказала, залпом випиваючи вино. Протягом усієї розповіді я відпивала потроху, а Тіа підливала.

—В принципі, вчинила ти правильно. Але навіщо йому було зраджувати тобі? Це не логічно. — по моїм щоками текли сльози.

—Будь ласка, ти перша людина, яка дізналася про історію, справжню історію, не кажи нікому. — запинаючись, промовила я.

—Добре, давай я відвезу тебе додому. На продовження вечора ти вже не готова. - просто закивала.

—Тільки схожу в вбиральню, приведу себе в порядок хоч трохи. Не хочу малу злякати. — посміхнулася, давлячи сльози.

Ще кілька хвилин знадобилося на те, щоб заспокоїтись. У туалет я змогла пройти повільним кроком, вмитися там і все обміркувати. Подумавши, що Тіана чекає на мене занадто довго, вийшла і застигла. Переді мною стояв Метью. Я, було, рушила назад, але він схопив за руку і втримав.

Пронизливий погляд карих очей.

—Ні, не дивись. —міркую я, а на ділі говорю:

—Відпустіть мене, Метью Акерман. — він стиснув щелепу і це поганий знак.

—Якого біса? — видихає він.

—Вирішила приїхати і добити. Чи було мало цих п'яти років? Що ти тут забула, хвойда? — його слова боляче різали по вухах. Ледве тримаючи сльози, відповіла:

—Я тут по роботі, відпустіть. — і він стиснув міцніше, а потім відпустив. Впевнена, що залишаться синці, але мені не раніше. У мене руйнувався світ. Всі ці п'ять років, у глибині душі, була маленька надія. Що в нас із ним та нашою дочкою буде все добре.

—По роботі, значить. — впевнена, що він згадав руку боса, що розташувалася на моїй руці.

—Я заміжня. — з образою сказала. А потім різко крутанулася і попрямувала до виходу. Але цьому не судилося відбутися. Він схопив за зап'ястя і притиснув до стіни.

—Якого лішого?! Ти пішла тоді, а зараз ходиш і обіймаєш його. Ти, і справді, шльондра. — зашипів він, а в моїх очах читалася лише біль. Не знаю, що побачив у них Метью, але наступних кілька хвилин він мене цілував. Цілував, чорт забирай! Мене!

—Навіщо ти втекла тоді? Чому ти зробила аборт? — видихає він. А мене ніби молоток по голові шибанув. Що я кою? Мене врятував телефон, що задзвонив, коли погляд карих очей став нестерпним.

—Алло?

—Алло, Кейт, швидко їдь додому, у Майї піднялася температура, їй потрібно в лікарню.

—Що? Добре, будь ласка, виклич швидку, я вже їду. — не знаю, звідки взяла сили відштовхнути амбала під метр дев'яносто, але я кулею побігла до виходу.