Читати книгу - "Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін"

– Я не знаю, як показатися на очі мамі з татом, – вона була на межі відчаю. – Мені здається, вони відразу все зрозуміють... Убий мене, га!

– Не зрозуміють, якщо будеш тримати себе в руках, – партнер сів на диван поруч із нею. – Ти зможеш, я знаю. У нас є час до вечора: я їм сказав, що допоможу тобі з підготовкою до іспитів. Тобі потрібно добре відпочити, викинути з голови все погане і жити далі. Чуєш мене? – він нахилився до самого її обличчя, заглянув у вічі. – Навіть не думай щось із собою зробити!

– Ярику...

– Я вірю, ти впораєшся!

І Віола дійсно намагалася впоратися. Намагалася, коли довелося вислуховувати лайку батька і нотації матері. Намагалася, коли дізналася від Ритки, подруги і сусідки по парті, що наступного дня після випускного Тимур поїхав до столиці вступати в універ. Намагалася, коли готувалася до іспитів, безуспішно прагнучи склеїти розбите серце, і таки вступила на бюджет. Намагалася навіть тоді, коли у неї перший раз не було місячних, подумавши, що це на нервовому ґрунті. І тільки незадовго до літніх танцювальних зборів, коли жіночі дні не прийшли вдруге, а вранці стало нудити, пішла до аптеки за вітамінами, а пішла звідти (за порадою жінки-консультанта) з тестом на вагітність. І коли тест показав дві смужки, впоратися вона вже не змогла.

Розумниця та відмінниця, Віолетта, напевно, була навіть занадто правильною. З її надмірно суворими батьками це не дивно. І таку підставу вони точно не переживуть. А якщо батько візьме до рук улюблений ремінь, то і вона сама, можливо, теж. Ні, їм не можна казати. І Віола пішла до єдиної людини, якій можна розповісти все.

– Ярику, – вона була рада, що його батьків немає вдома і можна не стримуватися, – що ж мені робити? – тест з її тремтячих пальців перекочував у руки партнера. – Здається, я вагітна...