Читати книгу - "Дозволь мені залишитися на ніч, Кетрін Сі"

— Допомога потрібна? — нарешті питаю я, хоча між нами близько двадцяти кроків. 

— Сам впораюся.

Джером кульгаючи продовжує шлях до будинку. Ще одна моя погана риса характеру, я постійно лізу не у свою справу. Як каже Сільвія — пхаю нос, куди не треба. 

Тільки но Джером відкрив двері свого будинку, я прозлизнула всередину.

— Що ти робиш? — більш, ніж роздратовано мовив він.

— Пхаю ніс, не у свою справу. 

— Беатріс, ти розумієш, що робиш? 

— Не драматизуй ти! Тобі явно потрібна допомога, я допоможу і піду геть… вважай, це відплатою за допомогу мені з  електрикою. 

— Якщо я помру, ти будеш винна.

— Не помреш.

Як тільки я промовляю ці слова, Джером починає падати, я ледве встигаю його втримати і обережно покласти на підлогу. 

— Чорт, — перевіряю пульс, — Який ти важкий! 

Вочевидь він втратив свідомість, потрібно обробити його рани, але де в нього аптечка? Зазвичай люди зберігають її у ванній кімнаті, але де тут ванна кімната? Планування будинку геть інше, не таке, як в мого. Мені довелося відкрити двоє дверей, перш ніж я знайшла ванну кімнату, і аптечка дійсно виявилася тут, висіла на стіні. 

Повернувшись до коридору я застала напівголого Джерома.

— Прийшов до тями? — його торс так само у крові, але відкритих ран не помітно. 

— Допоможи дійти до дивана. 

— Тримайся, — даю йому руку і він спираючись на неї, підводиться. — Можеш йти?

— Думаю так. 

Повільною ходою ми дійшли до дивана і Джером сів на нього.

— В тебе є відкриті рани?

— Маєш на увазі порізи? — киваю. — Ні, я не приймаю участь у бійках з ножами. Єдині відкриті рани на обличчі, — в нього й справді текла кров з рани над бровами, з перенісся та була розбита губа. 

— Тоді звідки стільки крові на тілі? 

— Це не моя кров.

Джером важко дихав, тож я почала швидко обробляти рани, йому потрібно прийняти щось від болю. Буде смішно, якщо я зараз рятую вбивцю. 

Швидко закінчив з його обличчям, оглянула ще руки, вони були досить сильно збиті. 

— Що там? — чоловік лежав з закритими очима.

— Я вже закінчила, тобі потрібно змити решту крові, — відпустила його руку. 

— Так швидко? — відкриваю очі.

— В тебе не так багато поранень, тож немає чого довго возитися з ними.

Закриваю аптечку і збираю брудні ватні диски. 

— Смітник на кухні?

— Залиш, я сам приберу. 

— На кухні? 

— Яка ти вперта.. так, на кухні! 

Зібравши все сміття я понесла його на кухню, смітник знайшла швидко. А ще, знайшла купу пустих пляшок з-під пива та пусті пачки з-під цигарок. 

— Я свою частину виконала, тож піду додому. 

— Почекай, — хапає мене за руку. — Побудь тут, поки я не засну.. будь ласка? 

— А казав, що моя допомога не потрібна, — саркастично мовила я.

— Ти так само казала про магазин… але я все ж таки допоміг тобі, тож допоможи мені і ти.

— Гаразд, лягай.. буду поруч, поки ти не заснеш.

— Дякую.

Джером відразу ліг на диван, він досі був без футболки. 

— Де в тебе ковдра?

— На підлозі за диваном.

 Дістала її і струснувши вкрила ковдрою Джерома.

— А ти вмієш бути доброю.. 

Чоловік вже майже спав, я сіла поруч і просто чекали коли він повністю засне, щоб піти додому. 

Мені дуже цікаво, чия ж таки на ньому кров, та чи розповість він мені правду? Навряд чи.