Читати книгу - "Оновлені почуття, Ірина Айві"

У темряві чорної ночі я побачила очі незнайомця. Вони налиті кров'ю й наповнені ненавистю. Значить не буде мені порятунку. Під покровом ночі, на безлюдному пляжі ця тварина розірве мене на шматки, а те що залишиться викине у море. 

Це твій кінець Піоно! 

Освітлений місяцем п'ятиповерховий готель вигравав темними тінями, чергуючи світло з темрявою. Раптом світло захопили темні хмари, перетворивши все на неосвітлений лабіринт з якого мені не вдасться вибратися. Сили стали покидати мене. І нехай, можливо так навіть краще якщо я не відчуватиму болю та сорому за понівечене тіло та душу. 

-- Я -- Піона! Клянуся, ... я не та ким ти мене вважаєш, -- промовила я, перед тим, як віддати себе на потіху темряві. 

Дан

-- Чому вона припинила боротьбу? -- питав я себе, перш ніж зрозумів, що дівка втратила свідомість. 

Втратила чи просто прикидається? 

Плеснувши долонею по щоці я уважно спостерігав, як її голова сіпнулася у протилежний бік й знову стала нерухомою. Розпластане тіло скинуло напругу й виглядало розслабленим. Дівчина таки непритомна. 

Наче заворожений я дивився на її розтріпане волосся, обличчя залите сльозами,  зіпсований макіяж і розірвану сукню, з-під якої було видно маленькі груди. 

Тріпнувши головою я ніби хотів позбавити себе жахливого видіння до якого щойно приклав руки. Завдяки моїм старанням ця дівчина стала схожою на примару з фільму жахів. Якби вона не втратила свідомість я б став ґвалтівником. 

Відскочивши від нерухомого тіла я схопився за голову й міцно заплющив очі, сподіваючись, що видіння виявиться страшним сном, але реальність кричала не сподіватися. 

Відкривши очі я вдивлявся в сіре обличчя Поліни розуміючи, що якби сильно я ненавидів її це занадто навіть для мене. Так я шукаю справедливості, але зґвалтувавши її мені легше не стане. Мій біль не втихомириться, а муки совісті точно не дадуть спокійно жити. 

-- Ей! ... Прокидайся, ... Чуєш?

Нахилившись до Поліни почав термосити її за плечі, але вона все одно не приходила до тями. Лежала розпластана на човні без натяку на свідомість. 

Дідько! Бісова шльондра  ... -- б'ю кулаком об залізо, щоб хоч якось заглушити свою злість.

Піона

Світло в кінці тунелю -- ось, що першим спадає мені на думку, коли я намагаюся відкрити очі. Нічна темрява згасла, замінивши себе яскравим сяйвом. 

-- Напевно я померла? Це дорога до раю? -- белькочу шепотом, почуваючись наче на хмаринці. Мені м'яко та затишно. Моя спина більше  не відчуває твердого металу, значить душа моя вже на небі. Негідник який виграв мене довів справу до кінця. 

-- Навіть не надійся!  Таким як ти дорога до раю закрита. Пекло -- ось де тобі місце, -- грубо звучить чоловічий голос який здається мені знайомим. 

-- Я жива!? -- відкриваю різко очі й намагаюся сісти. 

-- Ще й як жива. Ти просто втратила свідомість. 

-- Куди ти мене привіз? Що це за місце? -- озираюся навколо себе нічого не розуміючи. Наді мною звеличується покидьок який хотів мене зґвалтувати. 

Це спальня! Але чия? Вона зовсім не схожа на домашню, надто ідеальна, надто холодна.  

Білосніжні меблі та постільна білизна створюють ефект сніжної кімнати. Тут немає тепла, хоч на дворі й світить сонце. 

-- Ми у готелі. Це мій номер, -- коротко пояснює, ... здається Дан, але офіційно нас ніхто не знайомив. 

-- Чому я тут? -- питаю, підтиснувши до грудей коліна.

Лише зараз я помічаю, що на мені немає моєї сукні. Натомість я одягнена у чоловічу футболку, яка сягає мені майже до колін. Невже це він мене переодягнув? Ох, він, що бачив мене голою? А може він вже зробив свою брудну справу і зараз весело потирає руки? Ні! Якби це сталося я б точно відчула. 

-- По-твоєму я мав залишити тебе на пляжі? Я звісно ненавиджу тебе, але  ж не настільки, щоб дати померти. 

-- Що ти робитимеш далі?

-- Продовжу те на чому закінчив. 

-- Що ти робив зі мною, коли я була без свідомості? 

Мені хочеться підняти догори футболку й подивитися чи є на мені білизна, але під пронизливим поглядом негідника я не можу цього зробити.

-- Все що хотів, -- відповідає коротко, демонструючи огидну посмішку. 

Я не знаю скільки правди у його словах, але  у тому, що  боюся його я впевнена на всі сто відсотків. Він просто дивиться на мене, а тіло холоне від страху. 

-- Ти думаєш я брехунка, яка спить з різними чоловіками, але насправді це не так, -- повертаюся назад, щоб пояснити, але негідник грубо перебиває мене на перших словах. 

-- Я не думаю,  ...  я впевнений. 

-- Але я не брехала тобі. Нас справді двоє. Я -- Піона і моя сестра -- Поліна.