Читати книгу - "Небесна заступниця, Коваленко Надія"

Вона підняла його з колін і сама просила вибачення за мовчання, яким причинила біль і смуток, та на це була воля Божа. Ці слова заспокоїли і потішили Святого Мужа і він сказав: "Благословенна ти, Пані посеред жінок, щаслива і обрана з-поміж усіх народів і поколінь..."

Пречиста Діва прославила Всевишнього: співала йому похвальні пісні. Вона часом була піднесена над землею у світляному колі, преображена дарами неземної слави. Під впливом всіх подій, повідомлення про тайну Втілення перетворили Йосифа на цілком нову людину. Він намагався перебрати на себе всі роботи по дому, але Найпокірніша з покірних не мирилась із такими знаками пошани і попросила Бога самій виконувати обов'язки по дому.

Родина проживала у скромному трикімнатному будиночку. В одній кімнаті мешкала Пресвята Марія. Там стояло змайстроване Йосифом ліжко, ткацький станок. В цій кімнаті Марія віддавалась спілкуванню із Всевишнім, молилась, співала похвальні пісні, говорила з ангелами, працювала, часом дім наповнювали неземна музика й чарівні аромати. Інша кімната служила Йосифу для нічного відпочинку, а в третій була теслярська майстерня.

Тепер Йосиф шукав радості зустрічі з дружиною, трепетно виконував всі її бажання. Марія рідко виходила з дому, лише у крайніх потребах. Господарські справи залагоджувала родичка Йосифа.

Пресвята Марія була надзвичайно скромна в житті, їла мало, лише овочі й рибу, хоч готувала Йосифу м'ясо. Сон у неї був короткий, наповнений Боголюбивими актами. З одягу носила бавовняну туніку, яка ніколи не забруднювалась і не зношувалась, бо закривала непорочне, звільнене від гріха тіло. Верхній одяг і головне покривало також ніколи не бруднились, та інколи вона міняла їх, щоб не привертати увагу людей до неприродніх прикмет одягу.

ДО ВИФЛЕЄМУ

Стародавні святі і пророки заповідали, що Спаситель повинен народитися у Вифлеем!. (Міхей 5,1) На цей час кесар Август видає указ для всієї Римської імперії про перепис населення. Йосиф почув про цей указ коли був у місті і дуже засмутився, бо полишати дружину в такий час, коли вона має народити, не випадало, але і брати її в далеку подорож боявся. Премудра Діва потішила його сказавши, що нехай все станеться, як заповідано Господом, його Провидіння буде керувати і допомагати їм. Вона пам'ятала пророцтво, що Спаситель має народитися у Вифлеем!, тому поклалася на Божу волю. Порадившись, вирушили в дорогу. Марія сховала в торбинку сповивальники для маленького сина. Йосифу з великими труднощами вдалось знайти для дружини віслюка, а сам вів його за собою. Шлях був важкий, холодний вітер шарпав одяг, забирався під плащ, діймав до кісток. Зупинялись на ніч, де прийдеться, ночували по задвірках. Нарешті добрались до Вифлеему.

У зв'язку з переписом населення місто було вщерть заповнене приїжджими. Обходили півміста в пошуках пристановища, були у знайомих і родичів, та ніде не знайшлось кутка для Святої Марії. Стомлені, перемерзлі пішли до місця перепису, записались і вийшли під холодне небо. Марія чула від деяких людей кпини через своє раннє материнство. Йосиф ледь не плакав, бо нічим не міг зарадити, щоб забезпечити дружині дах над головою. Марія дуже стомилась, час народження невпинно наближався, побачивши при дорозі великий камінь, прилягла на ньому трохи перепочити. Йосиф згадав, що у передмісті є печера, куди пастухи інколи заганяли худобу підчас негоди і спеки. Хоч би вона була порожньою! З останніх сил вийшли за місто, відшукали печеру. Разом з ними до печери завітали ангели, освітили її небесним світлом. Повні радості, вони подякували Господу за ту ласку. Марія сповнилася натхнення і благала благословити мешканців Вифлеема, бо завдяки їх негостинності Вона могла сподіватися великих Божих ласк і здійснення пророцтв.

Пречиста Діва і Йосиф своїми руками почали прибирати в печері, щоб гідно зустріти прихід у світ Божественного Сина. їм допомагали ангели вичищати забутий людьми вертеп. Скоро печера стала чиста, наповнилась благовонними пахощами. Йосиф розпалив багаття із підручного палива, бо було дуже холодно, сіли підкріпитися скромною вечерею. Марія вже не могла їсти її думки були біля близького Різдва. Вона заспокоїла Йосифа, спонукала, щоб він ліг поспати, бо за всі ці дні без відпочинку дуже стомився. Він спорудив їй ложе у ніші для сіна і заснув біля вогню, Господь послав йому міцний животворний сон.

НАРОДЖЕННЯ СПАСИТЕЛЯ

Марія, сповнена Божої сили, побачила Вседержителя, у великій славі, відкрито їй було Божественну та людську природу Пресвятого Сина. Вона просила у Всевишнього нових ласк і світла, щоб змогла гідно виконати велику місію Матері Спасителя. Майже годину тривало видіння, а потому Пречиста відчула, що Немовля Бог почало рухатися у її тілі. Це принесло їй захоплення і неймовірну радість. Не відчувала ні болю, ні прикрощів, бо була безгрішною.

Немовля вийшло у світ через стінку лона, наче промінь сонця. Так народився Син Єдинородний від Отця і Непорочної Діви, плоть від плоті її, наш Спаситель, правдивий Бог і правдивий чоловік. Ця подія трапилась опівночі, в неділю, 25 грудня (за Григоріанським календарем) року 5 199 від Сотворения світу, що було підтверджено Марією з Агреди, візіонеркою, яка за дорученням Пресвятої Діви, на підставі видіння, написала книгу "Місто Бога".

Господь прийшов у світ у Божественній славі із повною Божою Премудрістю, прекрасний і сяючий, як сонце. Євангеліст, святий Лука, говорить, що Діва Марія народила свого единородного сина, сповила його і поклала у ясла, він не описує подробиць. Насправді, там були ще помічники, архангели Михаїл і Гавриїл, які прийняли Боже дитятко на руки, коли воно прийшло у світ, а згодом урочисто передали до рук Божої Матері.

Вперше погляди Матері і Сина зустрілися, ніжна любов сина захопила її. Дитя промовило до неї: "Матінко, стань, як я, бо взамін за людське існування, яке ти дала мені, я дам тобі інше, більш високе існування у ласці, що сподобить тебе, звичайне створіння, до мене, хто є Богом і чоловіком." Після цього Божественне Дитя зупинило чудо першого Преображення (друге мало статися на горі Тавор) і усмирило себе до безпомічного стану звичайного новонародженого людського дитяти.

Марія відчула присутність Святої Трійці, пролунав голос Бога Отця: "Це Син мій улюблений, в котрому моє уподобання". У відповідь йому Богородиця: "О Господи, глянь милосердно на людський рід! І поскільки ми заслужили на Твій гнів, тепер пора, щоб Ти був умиротворений в Твоєму Синові і моєму. Нехай Твоя справедливість зараз відпочине, а милосердя

буде прославлене! Бо для цього Слово зодягнуло себе в подобу грішної плоті (Рим. 8,3) і стало Братом смертних і грішників." (Фоми 2,7). Не забула вона і смертних Будьте усміхнені, ви недужі, і возвеселіться ви, засмучені,

піднесіться ви, упевнені, відпочиньте ви, стривожені. Нехай праведні задовольняться і Святі возрадуються!"

Всі небожителі поспішили до Вифлеємської печери, щоб поклонитися Спасителю: "Слава Богові на Небі і мир на землі людям Його уподобання " лунало у піднебессі новим Ангельським гімном.

Марія пробудила Святого Йосифа. Зі сльозами радості на очах той впав на коліна перед Небесним Сином. Потому допоміг Марії сповити і одягнути Немовлятко, грів над багаттям солому і сіно для постелі Ісуса. Згідно з Божим призначенням із поля прибіг віл, щоб своїм диханням разом із осликом зігрівати Святе Немовля. Так сповнилось давнє пророцтво: "Віл знає господаря свого, а осел ясла пана свого. Ізраїль не пізнав Мене і нарід Мій не зрозумів."

Цю світлу новину треба донести всім достойним людям. Святий Михаїл зійшов до Патріархів і потішив їх, що Єдинородний від Предвічного Отця прийшов у світ і зараз спочиває смиренний і лагідний, між двома тваринами, як вони те віщували.

Від імені Божої Матері вітав він батьків Діви, Йоакима й Анну. Свята Єлисавета із премудрим піврічним Йоаном припали до землі і поклонилися в духу і правді (Йоан 4,23) своєму Богові, що стався чоловіком.

Святий Йоан і його мати попросили через ангелів, щоб Небесна Цариця від їх імені поклонилася своєму Пресвятому Синові і пожертвувала йому їх служіння, що вона негайно й учинила.

ПРИВІТАННЯ ПАСТУХІВ

Небо обрало місцевих пастухів, бо вони заслужили на цю ласку своїми покірними серцями та праведністю, чекали Месію, часто говорили про нього у своєму колі. Коли до них з'явився архангел Гавриїл, яскраве сяйво огорнуло довкілля і вони завмерли з переляку. Архангел звернувся до них: "Ви, чесні люди, не бійтеся, звіщаю вам радісну новину: нині у місті Давида народився Відкупитель Христос наш Господь... ви знайдете Немовля у пелюшках, покладене в яслах."

Над ними залунав ангельський гімн: "Слава Богові на висотах і землі мир людям Його уподобання". Ця подія сталася на світанку, о четвертій годині ночі — вони поспішили до Вифлеема. У печері знайшли Немовля в яслах, Пресвяту Марію і Йосифа. Немовля повернуло до них сяюче личко і їх серця перемінилися, Божа любов піднесла душі до нового стану ласки і святості, до розуміння тайн Втілення і Відкуплення людського роду.

Пастухи впали на землю, вклонились Спасителю, славили його, як правдивого Бога. Так на очах Матері Божої здійснювались пророцтва і тайни Святого Письма. Марія звернулась до пастирів зі словами повчання і прохання любити Найвищого та вірно служити йому. Пастухи, зрозумівши багато Божих тайн, ще довго бесідували з Божою Матір'ю, затим вона погодувала їх, і вони пішли повні Божої ласки і потіхи.

Настав час і Святому Йосифу потримати на руках Сина Божого. "...Візьми до себе скарб Бога Отця і май свою частку у цьому благословенні до людей!" мовила Марія. З хвилюванням Йосиф впав на коліна, з очей потекли рясні сльози радості і щастя. Божественне Дитя ласкаво глянуло на земного батька і обновило душу щедрими небесними дарами.

Для них стало святим правилом приймати Господа лиш навколішках. Свята Марія хотіла віддати немовляті найвищу шану, бо серце матері умлівало за майбутні синівські страждання. Ці страшні муки материнської душі, меч, що пронизав серце матері, тривали тридцять три роки.

ЗГІДНО ЗАКОНУ

Згідно закону наступив час обрізання. Марія вагалася, бо її Син був безгрішний, чекала поради з неба, та воно мовчало.