Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

Навчившись асертивно наполягати на певних обмеженнях у спілкуванні з іншими людьми, ви зможете позбутися цих симптомів та впоратися з нападами депресії та тривожності. Брак розуміння особистих кордонів призводить до засвоєння нездорових звичок. Тож припинімо це.

Сформувавши здорові особисті кордони, ви відчуваєте себе в безпеці, що вас люблять і поважають, вам спокійно. Особисті кордони визначають, як ви дозволяєте іншим допомагати вам і як ви самі готові допомагати іншим. Але лише цим вони не обмежуються.

• Вони дають вам змогу не перенапружуватись.

• Це спосіб піклуватися про себе.

• Вони визначають ролі у стосунках.

• Завдяки їм ви визначаєте прийнятну та неприйнятну поведінку у стосунках.

• Вони слугують мірилом того, на що розраховувати у стосунках.

• Це спосіб попросити інших допомогти, коли йдеться про ваші потреби.

• Це спосіб висловити свої потреби іншим.

• Це шлях до здорових стосунків.

• Це шлях до ясності у стосунках.

• Завдяки їм ви почуваєтеся безпечно.

Кордони підказують іншим, як з вами поводитися. Вони можуть бути явними (наприклад, ви можете сказати: «Зараз я дещо тобі розповім і хочу, щоб це залишилось між нами») або такими, що містять натяк (наприклад, біля дверей у вас стоїть коробка для взуття та шкарпеток). Встановлюючи певні обмеження для інших, важливо усвідомлювати й особисті кордони цих людей, адже вони теж намагаються повідомити вам про власні очікування.

Те, як саме ми встановлюємо та приймаємо особисті кордони, залежить від особливостей нашої сім’ї та власного характеру. Якщо у вашій сім’ї не висловлюються або постійно ігноруються межі прийнятного, імовірно, вам уже в дорослому віці бракуватиме навичок спілкування, необхідних для асертивного наполягання на важливості власних потреб. Приміром, дорослим дітям алкоголіків важко встановлювати межі прийнятного. Батьки, що страждають на якусь залежність, нерідко виховують у дітей переконання, нібито особисті кордони дитини не важливіші за залежність батька чи матері. Коли такі діти виростають, у них виникають проблеми з розумінням та визначенням меж прийнятного. А от якщо в сім’ї, у якій ви виросли, усі висловлюють і поважають здорові особисті кордони, ви з більшою імовірністю легко визначатимете межі прийнятного за будь-яких обставин.

Характер визначає силу нашої реакції на повагу або зневагу до особистих кордонів. Люди із симптомами тривожності більш схильні надмірно реагувати, коли відчувають виклик. У них часто виникають проблеми з контролем емоцій: такі люди не здатні адекватно реагувати на ці ситуації. Люди, схильні до сильних виявів незгоди (це може виявлятися як потреба завжди мати рацію, постійні суперечки через дрібниці, неспроможність приймати відмінності в інших людях), з більшою імо­вірністю опиратимуться встановленню обмежень. Відкритість (здатність до прийняття змін) і усвідомленість (готовність вчитися і рости) — риси характеру тих, хто з більшою імовірністю поважає встановлені межі прийнятного.

Особисті кордони важливі у будь-якому віці. Вони змінюються у стосунках, адже змінюються і самі люди. Поворотна мить, як-от: весілля, вступ до вишу, народження дитини — часто вимагає перегляду особистих кордонів.

ВЛАСНЕ, ІСНУЄ три типи особистих кордонів. Подумайте, чи якісь із них здаються вам знайомими.

Пористі кордони — слабкі чи слабо виражені. Вони — позасвідомо для нас — шкодять, призводячи до виснаженості, перенапруження, депресії, тривожності, і стають передумовою для нездорової динаміки у стосунках. Кім, про яку йшлося на початку цієї книги, є прикладом того, як виявляються пористі особисті кордони — і як вони можуть псувати життя.

• надмірна відвертість;

• співзалежність;

• злиття (брак емоційного відокремлення вас від іншої людини);

• нездатність відмовляти;

• догоджання іншим;

• залежність від сприйняття іншими;

• непереборний страх неприйняття з боку інших;

• відсутність спротиву до психологічного насильства.

Приклади виявів пористих особистих кордонів:

• Ви погоджуєтесь робити щось, чого ви не хочете робити.

• Ви позичаєте людям гроші, бо відчуваєте себе зобов’язаними або коли у вас насправді немає на це коштів.

На противагу пористим, жорсткі особисті кордони передбачають створення перепон для інших: щоб почуватися в безпеці, ви не підпускаєте до себе людей. Утім, безпека, що уможливлюється