Читати книгу - "Молоко, Ясна Приведа"

Ми сиділи і затишному ресторанчику в центрі міста. Тихо грала приємна музика. В залі майже порожньо. Була пізна година. Але в самий такий час ми могли спокійно балакати, коли його щоденна суєта стихала. По моєму приїзді до рідного міста, я все коротко писала «Я в Тернополі. Дзвони». Ввечері ми зустрічалися. Так було минулого року, 2019…

...Сьогодні було якось особливо. Богдан, мій дядько по татові, недавно повернувся з подорожі по Індії та Еміратів, чим мене якось несподівано здивував. Десь підсвідомо Індія мені відгукнулася завершальною подорожжю в житті.
Йому поїздка сподобалася, але сказав, щоб Індію не дуже рекомендував іншим.
Я йому розказувала, що нарешті здійснилася моя мрія, про яку ми говорили кілька років тому - надрукувала свою книгу «Про Життя». 
Розмова текла, переливалася барвами то сміху, то жартів, то серйозних заключень. Було тепло і відчувалося вдома.

Цього року зустрічі не буде. 

Ні цього, ні наступного, ніколи у цьому світі.

Душа перейшла свій шлях і золотою осінню відійшла в кращий світ. 

Ми так собі думаємо, що він є кращим...