Читати книгу - "Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт"

ще раз, то залив канави водою, залив загати водою й залив водою перелоги. Садівник, радіючи, піднявся (?) з піску та пилу й обійняв його»[20]. Так тисячолітні легенди підкреслюють, що те, як Енкі контролював річки, було питанням життя та смерті в суспільстві. Мабуть, його можна вважати за попередника пізнішого моністичного Бога в пустельних релігіях, який здійснював владу, зокрема, відкриваючи та закриваючи резервуари води на небі за своєю волею, коли Він нагороджував чи карав людей.

Якщо у світі міфів і релігії богом був Енкі, то в практичному житті громади богами були будівельники каналів. Вони мали з’ясувати, як найефективніше прокласти канал куди треба і як найліпше захистити громаду від небезпеки потопу. Тому імена будівельників викарбовували на стінах каналів, а шумерська мова, як стверджують, мала 13 слів на позначення їхнього найважливішого ресурсу. Імовірно, будівельники каналів очолювали, власне, виконання роботи. Шумери копіювали природу, будуючи загати, — вони створювали природні насипи з намулу. Шумери будували загати з очерету, зібраного в болотяній місцевості, просочували його бітумом чи асфальтом, знаходячи їх неподалік, і відтак змазували сирою нафтою, якої в регіоні також було чимало. Зверху вони ставили такі собі цеглини з багна, сушачи його на сонці, як і сиру нафту.

Унаслідок поєднання цих способів пристосування та контролю за річками в 3600 р. до н. е. виникло вкрай ефективне рільництво, що заклало економічні та соціальні підвалини для розвитку справді перших епохальних міст, як-от Ур, Еріду[21] й Урук. За припущеннями вчених, у цих містах 5000 років тому мешкало понад 50 000 осіб.

  Глина як ресурс і записник

Незабаром шумери виявили одну перевагу рівнин, де вони жили: тут було чимало іншого ресурсу, що набуде історичного значення, — глини, універсального матеріалу в майбутньому. З неї будували храми, й вона була основою першої писемності. Форму глини завиграшки змінювали, а відтак клали на сонце, доки шматки не затвердіють. Із глини могли виготовляти цеглу, з якої споруджували будинки, ступеневі піраміди, платформи, храми, загати та стіни каналів. Шумерські міста оточували стіни з такої цегли. Навколо Урука, наприклад, стояв десятикілометровий мур із вежею. Маленькі хатинки бідняків і більші будівлі, де жили очільники міст та духівництво, теж зводили з такої глиняної цегли. Глина була першим будівельним матеріалом цивілізації.

Завдяки глині в історії людства стався ще один важливий крок — розвиток першої у світі писемної мови, клинопису. Річ у тім, що з глини виробляли перші, хоч і примітивні записники, дешеві й міцні. Шумери використовували гострі предмети, «ручки» з очерету, і викарбовували символи на глиняних табличках, які відтак сохли на сонці[22]. Оскільки люди вперше мали справу зі зберіганням і розподілом їжі, виникла потреба зберігати та обробляти таку інформацію. Така реєстраційна система була важлива і для торговельної діяльності міст-держав, і для «священної бюрократії», і для організації міста. Саме тому перша відома людству писемна людина походить із Шумеру. На жаль, можна сказати — якщо вірити, що новаторами в історії є люди, які пропонують нові ідеї, — що ця людина була ані істориком, ані філософом, а обліковцем. Хронологія зрозуміла: не писемність створила цивілізацію, а цивілізація — писемність, що своєю чергою розвивала цивілізацію далі.

Винайдення писемності в четвертому тисячолітті до н. е. посилило поділ праці в суспільстві. Так, певні члени суспільства мали навчитися писати й читати. Одна з небагатьох історій із Шумеру, яку може прочитати сучасна людина, — розповідь про школяра й підтримку, що він її отримував від батьків, коли вчився, щоб стати частиною «писемного класу»:

«Після того як школа закінчилася, я пішов додому,

зайшов у дім, (де) сидів мій батько.

Тоді я поговорив із батьком.

Я зачитав йому свою табличку, (і) мій батько був задоволений;

мій батько показував, що любить мене:

“Я спраглий, дай пити.

Я голодний, дай хліба.

Помий мої ноги, застели ліжко, хочу спати;

Розбуди мене рано зранку,

Мені не можна запізнюватися, (інакше) мій вчитель мене відлупцює”.

Коли я прокинувся зранку,

я зустрів свою матір і

сказав їй: “Дай мені мій обід, я піду в школу”»[23].

Згодом шумери так розвинули свою писемність, що могли фіксувати життєві мудрощі й оповідання, а за кілька тисяч років кілька європейських експертів із клинопису навчилися читати їхні тексти. У 1850-х археологи знайшли вдосталь клинописних глиняних табличок, щоб мовознавці змогли розтлумачити шумерську писемність. У 1857 році Королівське азійське товариство в Лондоні — що на той час був центром чимраз глобальнішої імперії — стало місцем виникнення оригінального підходу. Тоді чотирьом провідним фахівцям із клинопису запропонували перекласти 800 рядків, що їх європейські археологи привезли з Межиріччя. Фахівців розсадили в різні кімнати й дали кожному копію того самого тексту. Коли комітет аналізував зміст у чотирьох запечатаних конвертах, виявилося, що всі фахівці переклали клинопис майже однаково. Тож так зламали код до мислення шумерів. Тепер можна було прочитати перший у світі юридичний текст, який гарантував покарання за будь-які переступи — від сексу із чужими рабами до вбивства: «Той, хто вб’є іншого, мусить умерти сам», — постановив судебник Ур-Намму в приблизно 2100 р. до н. е[24].

Система письма і глина також уможливили розвиток системи цифр, яка стане основою того, як сучасна людина розуміє час та простір. Коли дивимося на годинник і знаємо, що в одній годині — 60 хвилин, а в одній хвилині — 60 секунд, усе це спадок від доісторичного Іраку. Саме там уперше поділили час на години по 60 хвилин, хвилини по 60 секунд, тижні по сім днів, а коло — на 360 градусів[25].

Навіщо цим людям знадобилася така точна система вимірювання часу, коли іншим, здавалося б, цілком достатньо було рахувати лише роки? Мисливцям, збирачам і людям, які жили в селах і займалися традиційним землеробством, упродовж тисячі років вистачало поділу на більші одиниці — як-от від весни до весни або від літа до літа, або від ранку до ночі. Але підведення потрібної кількості води на більші та менші поля з менших і більших каналів, які можна було завиграшки закривати й відкривати, стимулювало розвиток дрібнішого поділу часу. Потреба в зрошуванні та розподілі водних ресурсів у періоди року, коли річки мілководні, а отже, в каналах було мало води, передбачала систему, що допомагала б краще зрозуміти, які фермери скільки води отримали. Ефективно це порахувати давали змогу одиниці часу. І достоту, як у пустелі в Омані донедавна воду підземними каналами (що їх на всьому Близькому Сході називають канатами або кяризами) розподіляли, орієнтуючись на тінь від Місяця[26], так і шумери знайшли розв’язок, яким ми послуговуємося досі.

  Безвірна природа і боги-тирани

У Шумері також розвинулося перше відоме в історії духівництво. Такі групи посередників між людьми та богами виникали з різних причин, і ніхто не знає достеменно чому. Це можна заледве пояснити, якщо не зважати на непевність життя, а також на незрозумілі й жорстокі події, що