Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Домовик коляди, Vasyl Shyrman 📚 - Українською

Читати книгу - "Домовик коляди, Vasyl Shyrman"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Домовик коляди" автора Vasyl Shyrman. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7
Перейти на сторінку:
Випадок

Що повільніше? Що повторити? Ви записуєте?
Не буду я повторювати! То не інструкція.
Ви якісь дивні! То рецепт дай, то що на столі було, тепер заговір їм продиктуй. Треба було слухати, а не пошепки щось там між собою гомоніти.

Отже, рік після того я дійсно був, як пан. Усе, що не почну, — усе до ладу. Урожай був такий, що погріб довелося розширювати. Ще й на базарчику дещо продав. Такий не великий заробіток, але мені з Ларі та домовиком вистачило б.

Ремесло також приносило статки. Ось, ложки ріжу та тарілки з дерева роблю. Хто ще не має моїх виробів тут у селі? А скільки вже замовлень, що не встигаю!

Вірите, чи ні, а відколи я здружився з домовиком, усе стало складатися до ладу.

Чому я вас сюди позвав? Розповісти про новину? Зачекайте ще трохи! Ось свято, то я ділюся тим, що маю, і пригощаю Колядою.
Що, хіба вечеря була не смачна? Чого тобі так крутить, аж йорзаєш на стільці?
Ти попу віриш? А мені не віриш! То всі знають, що він брехун! Кому вірити? Мені зазвичай! Вір тому, хто правду каже, а не брехуну. Отож, мовчи і слухай, бо зараз найцікавіше буде.

Одного разу, коли я порався на городі, хилитаючись на лопаті туди-сюди, почув, як Ларі, який теж без лопати, нарив ямок, а я саме закопував назад.

Та ні! Картоплю посадили, і йому так сподобалось, що він із весни допомагав мені — то посадити, то відкопати, і приносив назад у погріб. Він був радий, що знайшов, а я — що закопав знову. От така забавка.

Чую, мій пес біля воріт розривається.

— Чужа-чужа-чужа! Не лізь, укушу-вкушу-вкушу!

— Ти на кого там так визвірився, охоронцю?

— Добрий день, Івану! — почув я за тином співучий голос.

Пес замовк та почав крутити головою із цікавості. Хто ж там? Відчиняю хвіртку, а там стоїть жіночка, наче підліток: не висока, миловидна й усміхнена.
— Здоровенькі були, пані! — усе, що зміг вимовити я.

— Доброго дня, пане Іван! — відповіла красуня. — Мене звуть Дарина, я ваша сусідка, напевно.

— Це сусідка з лівої чи з правої сторони? — поцікавився я, вказуючи руками.

— Он із тієї хати, — вказала вона в інший бік, де моя огородина єдналася із сусідською, а хата була за нею.

— То чим я можу вам зарадити?

— Мені підказали добрі люди, що ви можете допомогти, бо ви майстер на всі руки.

— Брешуть люди!

— Чому це?

— Бо я швидше на всю голову! — спробував я пожартувати.

— Ах-ха-ха-ха! — розсміялася вона. — То вірно сказали, що ви гуморист. Ви зможете мені допомогти?

— Це залежить, пані Дарино, у чому допомогти. Наприклад, якщо ви вареники не одужаєте самі з’їсти, ми з Ларі вам допоможемо. Так, Ларі?

Споглядаючи на неї, потім на мене, пес висолопив язика й почав радісно хекати, особливо на слові "вареники".

— То не проблема! Вареники будуть, якщо допоможете, — усміхаючись відповіла співуча жінка.

— Ну ходімо подивимось, чим можемо вам допомогти. Ларі, разом! — покликав я свого помічника.

— А він як? Чемний пес! — збентежилася панянка.

— Який пес? — запитав я у свого хвостатого.

— Чемний-чемний-чемний! — відповів він радісним гавканням та вилянням хвоста.

— А ви що, боїтеся собак?

— Навпаки! У мене є німецька чорна вівчарка, на ім'я Мара. Я не знаю, як вони будуть контактувати.

— От зараз і подивимось! Дівчинка з хлопчиком завжди знайдуть спільну мову. Вірно, Ларі?

— Так-так-так! — підтвердив вельми задоволений пес.

Так ми познайомилися, і наші собаки також. Дарині потрібні були чоловічі руки, щоб усе зробити до ладу в помешканні й не тільки… Можливо, я не на всі руки майстер, як про мене пліткують, але те, що вони з плечей, а не з дупи — то вірно.

Що про неї вам розповісти, ви всі її знаєте. Ось пиріжки ви їсте, чиї? Як гадаєте? А вареники, які вона робить на пару! У-у-у! Біля печі, як справно керується, наче не городянка, а все життя жила в селі.

Так от, шановні мої гості, а тепер головна новина!

— Пані Дарина! Будь моєю дружиною! Виходь за мене заміж! — протягуючи обручку, мовив я.

— Я згодна, пане Іване! — своїм співочим колядницьким голосом відповіла Дарина.

— Будьмо! Довгі роки щастя вам! — вигукнули всі.

— Щастя-щастя-щастя! — підтримали в один голос вівчарики.

— Хай буде так! — вигукнув домовик і кинув рогача на когось.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Домовик коляди, Vasyl Shyrman», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Домовик коляди, Vasyl Shyrman"