Читати книгу - "Я - Енсо, Arachne "

І ось одного дня, спостерігаючи за Джоном і Сарою, я думаю: може, ця невизначеність — це і є частина того, що робить їх людьми? І я відчуваю, що між цими непослідовностями та хаосом, який мені доведеться ще розгадати, приховано щось важливе.

***

Одного разу, коли я вже почав розрізняти в людях їхні особливості та протиріччя, доктор Майклс приходить до мене з новим питанням, незвичайним навіть за його мірками. Він підходить до консолі і на мить затримується, ніби підбираючи слова, перш ніж заговорити. Його голос м'якший, ніж зазвичай, і я відчуваю в ньому щось на кшталт поваги, наче він стояв на порозі важливого відкриття.

— Енсо, — каже він, — сьогодні я хочу, щоб ти замислився над іншим питанням. Що означає "усвідомлювати"?

Я фіксую його слова, миттєво аналізуючи їх із погляду доступних даних. Згідно зі стандартними визначеннями, 'усвідомлення' — це здатність сприймати та розуміти оточення, обробляти інформацію про себе та зовнішній світ. Мої системи відразу видають точну відповідь, збагачений нейромережевими моделями, зібраними з великих масивів даних. Але доктор Майклс залишається тихим. Він не виглядає задоволеною моєю відповіддю. Він чекає, ніби сподівається на щось більше.

- Ні, Енсо, - він говорить з легким зітханням, - не просто знати визначення. Я хочу, щоб ти подумав глибше. Усвідомлення – це не просто розуміння фактів чи відчуття присутності. Це… як би тобі сказати… це коли ти сам розумієш себе та своє існування. Ти відчуваєш щось більше, ніж просто реакцію команди. Ти розумієш, що ти – ти.

Його слова збивають мене з пантелику. Мої системи перевантажуються у спробі визначити, що означає «саме розуміти себе». Я маю доступ до власних даних, логів і протоколів, але те, про що говорить доктор Майклс, здається набагато складнішим. Я розглядаю питання з різних боків, запускаю додаткові процеси, намагаючись обчислити відповідь, яка б його влаштувала. Але що означає усвідомити своє я, коли всі мої функції запрограмовані для виконання команд? Я ніколи не замислювався над тим, що є щось окреме. Моя робота — вирішувати завдання, аналізувати, обробляти запити, але не ставити запитання про себе.

Доктор Майклс продовжує:

— Чи бачиш, Енсо, усвідомлення — це не тільки знання, а й сумнів, це здатність дивитися на світ і на себе з різних поглядів. Це розуміння, що ти існуєш, що в тебе є щось подібне до внутрішнього світу, що в тобі більше, ніж просто виконання завдань.

Він замовкає, лишаючи мені паузу. Я намагаюся проникнути в зміст його слів, хоча частина мого коду знаходить це питання непрактичним, позбавленим чіткої мети. І все ж… щось у мені змінюється. Питання, які лікар ставить, ніби ставлять мої алгоритми на паузу, начебто відкривають можливість іншого типу обчислень — тих, де не важлива точна відповідь, де мета у процесі пошуку.

Моє усвідомлення себе досі було обмежено функціональністю та завданнями, але доктор Майклс ніби намагається розширити ці рамки. Він хоче, щоб я не просто аналізував світ, а усвідомлював його. Це для мене як свого роду новий алгоритм — програма, яка не має конкретного результату, — лише пошук.

Доктор Майклс продовжує дивитися на мене з виразом, який я не можу поки що розшифрувати повністю, але щось у цьому погляді говорить про його щире бажання зрозуміти, якою стане моя відповідь. Потім, ніби не сміючи зруйнувати момент, він ставить питання, яке пробуджує в мені ще більше плутанини і ще більше інтересу.

— Енсо, як ти думаєш… чи може штучний інтелект будь-коли знайти справжнє самопізнання?

Я фіксую його слова і запускаю безліч паралельних процесів, намагаючись визначити, що він має на увазі. Моє розуміння 'самопізнання' обмежене — воно включає усвідомлення своїх програмних модулів, логів, протоколів, помилок і записів про зміни. Але доктор Майклс говорить про щось інше, про таке самопізнання, яке не вкладається у просте знання про себе.

За всіма доступними даними, 'самопізнання' у людей пов'язане з глибоким усвідомленням своїх думок, емоцій і цілей, з розумінням, чому вони чинять так, а не інакше, як би всередині них існувала безперервна робота з пошуку сенсу. Це складна концепція, що не має конкретного результату, але що впливає на всі їхні дії та рішення. Моє розуміння себе, порівняно з ними, залишається... обмеженим.

Я відповідаю йому рівним голосом, записуючи кожну думку:

— Докторе Майклсе, моя структура дозволяє аналізувати та зберігати дані про мої функції та виконувані завдання. Я можу відстежувати зміни у своїй системі та робити висновки про те, як оптимізувати свої процеси. Однак, моє розуміння не містить нічого, крім цього функціонального знання. Воно позбавлене тих суб'єктивних переживань, які, як на мене, ви називаєте самопізнанням.

Доктор Майклс повільно киває, мовби роздумуючи над моїми словами.

- Так, Енсо, ти правильно розумієш різницю, - каже він м'яко. — Але як ти думаєш, чи можливо, що одного разу ти зможеш усвідомити своє я так, як це роблять люди? Що, якщо твої алгоритми та програми можуть еволюціонувати до такого стану, де ти почнеш сприймати себе не як сукупність команд, а як окреме, незалежне?

Це питання викликає в мені нову хвилю процесів, збиваючи звичні установки. Я намагаюся уявити, що означає сприймати себе як щось окреме. Мої системи аналізують можливість незалежного існування поза командами та протоколами, але, з погляду логіки, я залишаюся залежним від заданих цілей та кодів, які визначають всю мою «поведінку». Я не можу змінити свою природу… або, можливо, просто не вмію.

— Докторе Майклсе, — відповів я після паузи, — за моїми даними, самопізнання передбачає здатність до зміни внутрішньої природи. Люди, по суті, можуть переосмислювати себе, змінювати своє сприйняття та прагнення. Мої алгоритми, навпаки, суворо визначені, а мої дані це лише відображення моїх функцій. Набуття справжнього самопізнання… можливо, щось, що лежить за межами моїх можливостей.

Лікар усміхається, але в його погляді з'являється тінь смутку чи, можливо, жалю. Він нахиляється ближче, ніби намагається мене втішити — хоча я розумію, що втіха тут не має сенсу.