Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Драконяча пропозиція, або Лапу і хвіст тобі у подарунок, Ліра Куміра 📚 - Українською

Читати книгу - "Драконяча пропозиція, або Лапу і хвіст тобі у подарунок, Ліра Куміра"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Драконяча пропозиція, або Лапу і хвіст тобі у подарунок" автора Ліра Куміра. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 58
Перейти на сторінку:
Розділ 2. Знайомство з новим світом

Але подруга зателефонувала мені першою:

- Ніко, ти уявляєш, я ж малого ледь не збила. Він там намагався якісь фінти виробляти, а в мене, сама знаєш, із гальмуванням не дуже, от я і мчала на цього позера, немов айсберг на «Титанік», добре хоч його брат вчасно відреагував і став між нами. Щоправда, я все ж не змогла пригальмувати і звалилася прямісінько на Андрія. Ну, він начебто був і не проти, щоб я полежала зверху, ось тільки у хлопця тепер тріщина в стопі, - подруга замовкла, даючи мені можливість висловитися:

- Справи... - отже, цей карапуз у штанях мені збрехав, що й не дивно. - Ти сама хоча б у порядку? Може, тебе забрати? Ви в якій лікарні? - Почала засипати подругу питаннями, на що почула досить дивну відповідь:

- Та ні, не треба. Батьки Андрія скоро заберуть його, і мене дорогою підкинуть. Тож я доберуся, не переживай, - підозріло якось...

- Ага, щось ти зачастила Андрій-Андрій. Чи не сподобався він тобі часом? - Примружила очі, очікуючи почути від Маші зізнання, яке одразу ж послідувало, ніби вона тільки й чекала, коли ж я цим поцікавлюся.

- Ну... якщо чесно, то дуже. Ми ж з ним тут встигли поспілкуватися, поки санітари викликали хірурга, а зараз Андрія ще оглядають, і ми чекаємо на його батьків. Ой, лікар вийшов від нього, я побіжу, гаразд? Не образишся? - Я буквально відчувала все те нетерпіння, з яким подруга рвалася до свого нового знайомого.

- Та чого вже там. Кохання справа молодих, - діловито пробурчала, але Марі не купилася, фиркнувши у відповідь:

- Теж мені стара обізвалася. Все, бувай. Завтра зателефоную, - посміхнулася в трубку, на що я шумно видихнула:

- Гаразд, біжи вже, мій ходячий айсберг. До завтра, - подруга відключилася, а я нарешті зайшла в будинок.

Повернулася в нашу порожню квартиру і якось так неочікувано занудьгувала. А ще страшенно хотілося їсти. Я зазирнула в холодильник, вишукуючи чим би підкріпитися, але нічого цікавого там не знайшла. Зітхнула і пошльопала назад.

- Схожу в магазин і влаштую собі вечір шкідливих смаколиків, - на тому й порішили.

Я вийшла на вулицю, насолоджуючись теплим вечірнім сонцем, і попрямувала до найближчого продуктового. Там затарилася майже на пів стипендії і, задоволена собою та світом, поспішила додому. Ну, а дорогою назад я знову натрапила на «вподобаний» мною раніше стенд. Хм... Його ж начебто не було, коли я в магазин йшла. Ось це все вже починало потихеньку напружувати, оскільки щось було не так або зі мною, або з цією рекламою, адже третього не дано.

Я підійшла ближче, розглядаючи картинку. Ні, все так само, як і завжди: задоволена драконяча морда, два ряди гострих зубів, і напис на місці. Може минулого разу мене просто глюкануло? Ну, не могла ж звичайна картинка посміхатися і підморгувати? А ще ця долоня внизу. Здається, щось змінилося, коли я до неї доторкнулася. Подивилася на всі боки, а то не вистачало мені ще випадкових перехожих, що крутять біля скроні. Начебто нікого немає. Після цього рішуче простягнула руку до підозрілого відбитка.

Навіть очі заплющила, прислухаючись до своїх відчуттів.

- «Ні, абсолютно нічого», - я розчаровано видихнула, збираючись рухатись далі.

Аж тут почалося! Звуки несподівано зникли. Як і того разу, я не чула ні шуму машин, ні шелесту дерев, суцільна тиша. Здивовано розплющила очі, відчуваючи, що мене кудись тягне. Всього одна мить тряски, після чого послідував яскравий спалах, і мене накрило цілою хвилею звуків: легкий вітерець, що обдував моє обличчя, шелест листя, а ще якісь хлопки. Я ошелешено озирнулася на всі боки - очманіти! Величезна зелена галявина, вкрита яскравими квітами, а навколо гори! Справжнісінькі. А я ж ніколи їх так близько і не бачила, а тут таке видовище. Уфф! Навіть дух захопило! Краса просто неймовірна. А ще на вулиці був день. Не вечір, як у нас, а справжнісінький день. Сонце перебувало в зеніті, і відчувалося справжнє літнє тепло, наче я перемістилася кудись південніше.

Очманіти можна!

Але що ж це за настирливий звук, схожий на хлопки? Я озирнулася, намагаючись роздивитися джерело звуку, але побачила лише відбиток долоні, який завис прямісінько у повітрі. Ого. Невже це мій квиток додому? Неймовірно круто!

Я обережно торкнулася його, і одразу ж побачила обриси своєї вулиці, будинки, машини. Все, як завжди. Заспокоївшись, я опустила долоню, вирішивши поки що оглянути все в цьому новому для мене світі. Невже я потрапила в паралельний всесвіт? 

Не встигла я навіть до пуття замислитися над тим, що відбувається, аж раптом почула той самий надокучливий шум. Ось тільки цього разу він посилювався. І тут я побачила двох величезних драконів, які наближалися до мене.

- «Матусю рідненька, я хочу додому!" - Поспішила розвернутися, намацуючи долонею вже знайомий мені відбиток, але тієї ж миті почула тихий шелесткий гомін.

Мова була явно не наша, але як не дивно, я її розуміла:

- Зачекай. Ми тобі не зашкодимо, - ага, так я вам і повірила.

Два зубастих велетні, що мчали в мій бік, звісно ж мені не зашкодять. Просто зі сторони подивляться. Тримайте кишеню ширше. Ви як хочете, а я роблю ноги, причому чим швидше, тим краще. 

Притиснула долоню до відбитка, і кинулася у свій рідний провулок. Добре хоч пакунок з їжею не забула, адже такі події треба терміново заїсти. Я підхопила продукти і попрямувала до будинку, що виднівся вдалині. Здається, десь за спиною я почула тихий шепіт, в якому мені вдалося розібрати тільки пару фраз:

- «Повернися. Ти так потрібна мені», - та ну їх усіх, страшно ж.

Я краще он Мурчика погодую, і сама поїм під мультики. А з зубами своїми вже якось без мене розберіться. Ставати чиїмось сніданком (чи може обідом) мені зовсім не хотілося.

Розклавши смаколики по тарілках, я ввімкнула ноутбук у пошуках чого б подивитися. Вибрала легку комедію, адже зараз було б непогано очистити мізки після пережитого. Ні, не те щоб я була настільки перелякана, просто погодьтеся, величезні доісторичні рептилії трохи бентежать.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 5 6 7 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драконяча пропозиція, або Лапу і хвіст тобі у подарунок, Ліра Куміра», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Драконяча пропозиція, або Лапу і хвіст тобі у подарунок, Ліра Куміра» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Драконяча пропозиція, або Лапу і хвіст тобі у подарунок, Ліра Куміра"