Читати книгу - "Повноліття на все життя , Стася"

                       Лабіринт нових можливостей

Аліса пішла за Еліасом в новий світ, який здавався одночасно загадковим і відомим. Це був світ, де час був не більше ніж обман, а сили, що правили ним, могли контролювати все — навіть смерть. Вона відчула це вже, коли вони потрапили в схованку, що нагадувала старовинний замок. Тут було холодно, але не від простого холоду. Це був холод, який виникав від глибоких темних сил, що проникали в саму суть її існування.

Кожна стіна цього місця, кожна деталь було частиною величезного лабіринту, що лише починав розкривати свої таємниці. Кімнати, приховані від людського ока, з древніми символами на стінах і неясними предметами на столах, нагадували Алісі про її перше знайомство з цим світом. Але тепер усе стало більш чітким, реальним і водночас ще більш небезпечним.

“Ти повинна навчитися жити тут,” — сказав Еліас, ведучи її по вузьких коридорах. — “Це твоя нова реальність. Ми — частина цього світу, і ти повинна навчитися приймати це. Але для цього треба забути про все, що ти знала.”

Аліса подивилася на нього, її очі були наповнені рішучістю. Вона вже не була тією, хто боїться змін. Але, незважаючи на її впевненість, вона все ще не могла повністю позбутися сумнівів.

“І як я маю забути?” — запитала вона тихо. — “Як можна забути все, що я пережила?”

“Немає нічого неможливого для тих, хто готовий відпустити. Забути не означає знищити свої спогади, це означає звільнитися від їхнього впливу. Інакше, ти назавжди залишатимешся в полоні свого минулого.”

Ці слова, хоч і звучали просто, виявилися глибшими, ніж Аліса могла зрозуміти. Вона була готова до змін, але навіть її безсмертне серце іноді не могло позбутися болю.