Читати книгу - "Для тебе, Ірен Вастро"

-Мені лікар подзвонив. Ти як?- питає вона.- Чого в вогонь полізла. Без тебе б загасили.- каже з докором.

-Я просто хотіла допомогти.- виправдовувалась я.

-Наступного разу, клич на поміч.- каже вона.

-Я й не була сама. Зі мною був Мирослав Вікторович.- кажу я.

-Тоді чого ти ьтуди пішла?- допомогти хотіла.

-Хотіла вона. Я тут місця собі не знаходжу, а вона… Ти ж моя найкраща подруга і я за тебе переживаю.- каже Діана.

-Пробач.- кажу я.

-А це фрукти від кого?- питає.

-Це бос приніс.- кажу я і чомусь всміхаюся.

-Він тобі подобається?- питає подруга помітивши мою посмішку.

-Ні, що ти! В нього є дівчина.- кажу я.

-А коли це заважало серцю кохати?- питає Діана.

-Яке кохання? Ми просто працюємо разом. Він мій бос, а я підлегла.- кажу я.

-Зрозуміло.- каже та.

Так минає декілька днів у лікарні. А потім мене відпускають додому, де я нарешті приходжу до тями і планую через кілька днів йти на роботу. Чую дзвінок телефону.

-Так, Діано.- кажу я та сідаю в улюблене крісло.

-Красуне ти як? Сподіваюся, що вже краще. Завтра в мене День народження, то ж я тебе запрошую. Будемо святкувати в кафе. Скню пришлю тобі поштою.- каже вона.

-Діано, я тебе звісно привітаю, але невпевнена чи маю приходити в кафе. В тебе своя компанія..- каже невпевнено.

-Ти моя найкраща подруга. Тож чекаю.- каже вимикаючи телефон.

-Ну, що ж потрібно вибрати що подарувати.- кажу я, гортаючи інтернет-магазини.

Іноді ми не знаємо чому відбувається саме так, але мабуть на те є воля Вищих сил. Тому  чекаємо продовження історії.

Ваша Ірен Вастро.