Читати книгу - ""Червона Зірка", Alexo"

     * * *

Ввечері напарники в супроводі капітана піднялися в пентхаус містера Мошковіца. Той люб'язно запропонував їм віскі і, сівши навпроти в м'яке крісло, поцікавився, що саме привело детективів до його апартаментів.

- Справа делікатна, я б дуже не хотів, щоб у Вас склалося враження, що ми Вас у чомусь підозрюємо… Але нам потрібно знати… Ви були особисто знайомі з вбитими? - зважуючи кожне слово, звернувся Джон до судновласника.

- Ці люди дуже відомі, і можливо десь я з ними перетинався… Але особисто я був знайомий лише з містером Мацумото - ми засновники одного міжнародного благодійного фонду.

- Розумію… тоді ще одне питання… Ви не відлучались зі свого номера вночі? Перепрошую за прямоту питання… - зробивши ковток віскі, знову запитав Джон. 

- Пряме питання потребує прямої відповіді, - посміхнувся бізнесмен, - Я одружений і по ночах сплю зі своєю дружиною.

- Якщо ви закінчили "допит", пропоную пройти в їдальню, - посміхнувшись сказав господар судна і піднявся з крісла.

Проходячи мимо столика, на якому стояв келих містера Мошковіца, Джон майстерним рухом накинув на келих носову хустинку, схопив його і відправив "здобич" в спеціально взяту для цього сумку.

Після вечері напарники повернулися у свою каюту. Джон викликав криміналіста і попросив "зняти пальчики" з келиха і негайно повідомити про результат перевірки.

- Тільки нікому ні слова. Цей келих опинився у мене "випадково", - посміхнувся Джон і передав незаконний доказ криміналістові.

     * * *

- Так, почнемо почергово. П'ять жертв. Чотири американці і один японець. Всіх об'єднує зв'язок з криміналом або ж великим бізнесом. Всіх запросив в круїз невідомий і заплатив за відпочинок з одного і того ж рахунку. Всі померли в результаті асфіксії. Всі нафаршировані. Це про жертв. Підозрювані: офіціант-аферист, танцюрист-трансвестит і, можливо, сам власник компанії. Я щось пропустив? - сказав Джон і подивився на монітор.

Це було термінове повідомлення із "Інтерполу". В ньому було сказано, що четверо загиблих на судні підозрюються у відмиванні коштів компанією "Ocean Adventure", а також в незаконних інвестиціях в фірму Адама Мошковіца. Всі фігуранти справи знаходяться в розробці економічного відділу організації.

- Щось мені підказує, що Генрі теж виявиться в цій компанії. Потрібно негайно відправити запит, - запропонував Джон.

- А от і зв'язок, про який ти казав. Значить, Мошковіц нам збрехав. Я так і думав, - продовжив детектив.

- Ти сказав чотири американці… але ж вони американці тільки за паспортом… - задумливо сказав Бред і кинувся до комп'ютера.

Він надрукував карту Світу і, озброївшись лінійкою і олівцем, взявся щось креслити на ній.

- Хіггінс родом із Сан-Франциско, Мацумото із Токіо, Біньоне із… звідки він родом?

- Здається із Буенос-Айреса… зараз перевірю, - сказав Джон і забив запит в пошуковику, - Точно, Буенос-Айрес!

- Супер! Тепер мадам Ґустафссон… Норвегія… місто Тронхейм… - дивлячись на результат пошуку додав Бред.

- А тепер... з'єднаємо… бачиш??? - запитав Бред, показуючи карту.

- Чортівня якась… Зачекай, але Генрі ж з ПАР? Щось не сходиться… - з подивом сказав Джон.

- Все сходиться… Це його батько народився в ПАР, а Генрі в Сіднеї… - показуючи пальцем на монітор, сказав Бред і накреслив останню пряму.

- Ритуальні вбивства сатаністів???

Розмову детективів урвав стук у двері їх каюти. На порозі стояв експерт-криміналіст. Він зайшов і змовницьким тоном повідомив: "Я знаю, хто вбивця!"

Відбитки пальців з келиха збіглися з відбитками, які були залишені у всіх люксах, де були знайдені трупи.

- В люксі містера Хіггінса - на жетонах, Мацумото - на вібраторі, Біньоне - на пакетику з кокаїном. Так, в пакетику було не борошно! В люксі мадам Ґустафссон - на пляшці шампанського. І, нарешті, на смужках крокодилової шкіри… Так хто пив з цього келиха? - закінчив криміналіст.

- Дякую… Тепер нам потрібно отримати дозвіл на обшук і пред'явити офіційне звинувачення. Ви вільні, - випроваджуючи експерта, сказав Джон. 

- Джон… а де знаходиться штаб-квартира "Ocean Adventure"?

- В Маямі, звісно… але рідне місто Мошковіца… Сан-Франциско?! - переходячи на крик, запитав Джон, - За мною!!!

Прибігши до капітана Стівенса, поліцейські попросили негайно дати їм доступ до пентхауса судновласника.

- Ми підозрюємо, що він стане наступною жертвою.

- Ви при розумі? Я розмовляв з ним не так давно. Він збирався лягати спати. Я не буду йому телефонувати в такий час! Якщо хочете… телефонуйте самі, але я не раджу.

На дзвінок в апартаментах судновласника відповіла його дружина. Сонним і роздратованим голосом жінка повідомила, що чоловік спить поруч і попросила більше не порушувати їх спокій. Потім вона, як зазвичай, прийняла снодійне і, повернувшись на бік, майже одразу заснула.

Детективи вирішили дочекатися ранку.

***

Всю ніч лайнер на повному ходу наближався до наступної точки маршруту - острова Сент-Томас. Одного з Американських Віргінських островів. Після сніданку більшість пасажирів вирушили на берег. Їх очікували барвисті краєвиди карибського моря з оглядового майданчика Парадайз-Поінт, поїздка по канатній дорозі, а також захопливі екскурсії в морську обсерваторію і знаменитий замок "Чорної бороди".

Напарники твердо вирішили домогтися дозволу на ізоляцію містера Мошковіца і обшук його апартаментів. Коли поліцейські зв'язалися з капітаном Стівенсом, то за його голосом можна було зрозуміти, що і цієї ночі сталося вбивство.

- Хто вбитий? - роздратовано запитав Джон. 

- Ні… що Ви! На щастя, ніхто не вбитий. Але жінка пана Мошковіца… зателефонувала і повідомила, що її чоловік зник… тобто… коли вона прокинулась, його не було в ліжку. І він дотепер не з'явився. Його мобільний залишився в номері.

- Розумію… зустрінемося в офісі відеонагляду. Я вам дещо покажу, - відповів Джон.