Читати книгу - "Пил Ангела , max hax"

– Ей! Прокидайся!
– Га? Де я? - Спросоння сказав я.
– Ну, ти в білій кімнаті. - Сказала Тінь
– Чому я знову тут?! - Здригнувшись відповів я
– Ну, ти ще не освоїв переміщення між світами, тому ти це не контролюєш.
– ... Ясно!
Я був дуже втомленим, все тіло боліло. Та бійка була надто виснажливою.
– Я бачу, тобі вже прийшлося битись з жахами?
– Це було жахливо! Я ледь не помер! І мої крила досі не регенерували!
Ми мовчали секунд 15, а потім Тінь почав говорити:
– До речі, тобі щось не здавалося знайомим? Не було дежавю? - спитала Тінь
– Так, а що?
– Все що давало тобі такі почуття, насправді було в твоєму житті…
Я подумав трохи. Щось не давало мені спокою:
– Тобто у мене була сестра і я був в тому місті?
– Схоже що так.
Я згадав всі ті моменти. Вони проминули перед очима.
– До речі, Я про тебе нічого не знаю. Можливо розкажеш мені щось?
– Ну... Я насправді не Сукупність знань. Моє ім'я – Юджин. А помер я... Це був випускний в школі, але не мій. Не пам'ятаю до кого я тоді прийшов. Все було прекрасно - випускники танцювали, батьки раділи. А коли я відійшов у вбиральню...повітря здавалося холодним. І коли я збирався виходити, відчув різкий біль. Мені вистрілили в спину... Я помер десь через хвилину після пострілу. - сумно розповідав Юджин, тримаючи щось у руках.
– Ого...чимось ми все-таки схожі. - здивовано відповів я. Вслухаючись в кожне слово,
я ліг на підлогу, а біля мене пройшов пухнастий білий кіт.
– А він тут звідки? - здивовано запитав я
– Я створив
– Тобто за допомогою Зорі, можна створювати живі організми?
– Не зовсім. Це лише імітація життя, яка зникне через 5 хвилин. - Відповів Юджин
– Хмм, цікаво.
Саме тоді мені в голову прийшла ідея для закляття. Я створив фіолетову квітку.
– Хочеш Я тобі дещо покажу?
– Ну давай.
Кілька рухів рукою і в кімнаті почало розквітати поле цих квітів.
– Ого, це прекрасно. - Сказав він
Кімната наповнилась пилком та запахом квітів. Після хвилини насолоди Я спитав:
– Слухай, а що ще вміє Зоря?
– Ну, єдине що я тобі ще не розказав – Зоря може змінювати свою форму як заманеться!

Ми пролежали так ще 5 хвилин, і я побачив як розсипався той кіт.
– Ну схоже мені вже час йти! - сказав я
– Чекай-чекай, розкажи мені, що там було з жахами?
Я переказав все, що відбулось нещодавно, описуючи всі деталі, та жорстокість тих створіннь.
– ...тобто той жах тепер у світі людей?
– Ага. - трохи засмучено відповів я.
– Це дуже погано. Хоча жахи не можуть жити в світі людей, вони збирають життєву енергію, щоб підтримати свою форму, тому краще розберись з ним, поки він не наробив лиха.
– Ну, я спробую.

Я перемістився у світ людей. На моє здивування все ще була ніч. "Як взагалі працює час у тому вимірі"? Меліса спала, тож я вирішив потренуватись.