Читати книгу - "Незакохані, Viter"

Ангеліна завжди знала, що Орест Дроздик — це ходяча катастрофа, але навіть вона не могла передбачити масштаби його чергового «геніального» плану.

Вона про все дізналася на першому уроці, коли класна керівниця з серйозним виглядом оголосила:

— Діти, нам потрібно підготувати шкільну виставу для благодійного вечора.

Ангеліна зітхнула з полегшенням. Це звучало не так уже й страшно.

— Головний сценарист — Орест Дроздик.

Вона різко підняла голову.

— ЩО?!

— Я сам викликався! — гордо повідомив Орест, посміхаючись, наче кіт, що тільки-но вкрав рибу.

— Це буде катастрофа, — пробурмотіла вона.

— Це буде легендарно! — заперечив він.

Ліана, яка сиділа поруч, спробувала стримати сміх, а Ян лише з цікавістю спостерігав за розвитком подій.

— А тепер розподілимо ролі, — продовжила вчителька.

Ангеліна закотила очі. Ну, принаймні, вона могла сподіватися на якусь незначну роль, де не треба буде багато взаємодіяти з Дроздиком.

— Головні ролі гратимуть… Орест і Ангеліна!

Ангеліна мало не впала зі стільця.

— Ви жартуєте?!

— Я писав сценарій спеціально під нас, — гордо пояснив Орест.

— А ти взагалі питав мене?!

— Навіщо? Я знаю, що ти погодишся!

— Ні, не погоджусь!

— Погодишся.

— Не погоджусь!

— Тоді я розповім усім, як ти випадково замість води випила мій чай із перцем і намагалася не показати, що вмираєш.

Ангеліна скреготнула зубами.

— Ти ж обіцяв про це нікому не говорити!

— Я й не говорю. Я просто шантажую.

— Дроздик, ти офіційно найжахливіша людина, яку я знаю!

— А ти моя улюблена сценічна партнерка!

— Дроздик…

— Що?

— Бійся мене.

Вчителька, здається, не помітила цього маленького конфлікту і просто продовжила розподіляти ролі.

Ян і Ліана переглянулися, ледве стримуючи сміх.

— Це буде дуже цікаво, — прошепотіла Ліана.

— Якщо вона його не вб’є до прем’єри, — додав Ян.

— Або під час прем’єри.

— Або після прем’єри.

Вони обидва тихо захихотіли, поки Ангеліна продовжувала дивитися на Ореста з таким виразом, наче вже обмірковувала всі можливі способи позбутися його.