Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Делілло Дон. Зеро К 📚 - Українською

Читати книгу - "Делілло Дон. Зеро К"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Делілло Дон. Зеро К" автора Дон Делілло. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 60
Перейти на сторінку:
і безболісно.

— Безпечно,— сказав я.

— Їм потрібно, щоб це відбулось у повній синхронізації з тими методами, які вони тонко налагоджували. Які найкраще пасують її тілу, її хворобі. Вона могла б жити на кілька тижнів довше, так, але навіщо?

Зараз він нахилився вперед, лікті на столі.

Я спитав: «Чому тут?»

— Лабораторії та техцентри у двох країнах. Це база, центральне командування.

— А чого так відокремлено? Чому не Швейцарія? Чому не передмістя Г'юстона?

— Ми цього і прагнули, цієї відділеності. Маємо те, що треба. Тривкі джерела енергії й витривалі механізовані системи. Вибухозахисні стіни й зміцнені поверхи. Структурна надмірність. Протипожежна безпека. Охоронні патрулі, земля і повітря. Ретельна кібербезпека. І так далі.

Структурна надмірність. Йому подобалося це казати. Він відкрив шухляду в столі, а потім виставив пляшку ірландського віскі. Вказав на тацю з двома склянками, і я через усю кімнату пішов за нею. Повертаючись до столу, я оглянув склянки, вишукуючи прониклі піщинки та кам'яний пил.

— Тут люди в кабінетах. Ховаються. Що вони роблять?

— Вони роблять майбутнє. Нову ідею майбутнього. Відмінну від інших.

— І воно тут має бути.

— Кочовики мандрували цією землею тисячі років. Вівчарі в чистому полі. Воно не пошарпане й історично стисле. Тут похована історія. Тридцять років тому Артис працювала на розкопках десь на північному сході звідси, поблизу Китаю. Історія в могильниках. Ми поза обмеженнями. Ми забуваємо все, що знали.

— У цьому місці й своє ім'я можна забути.

Він підніс склянку і випив. То був рідкісний бленд віскі, тричі дистильований, суворо обмежене виробництво. Із подробицями він мене ознайомив роки тому.

— А гроші?

— Чиї?

— Твої. У тебе їх багато, вочевидь.

— Я зазвичай вважав себе серйозною людиною. Праця, яку робив, зусилля і самовідданість. Потім, пізніше, час, який можна було присвятити іншим справам, мистецтву, навчаючись ідей, традицій та інновацій. Полюбив це,— сказав він.— Сам витвір, картину на стіні. Потім я почав з рідкісних книг. Витрачав години й дні в бібліотеках, у службових приміщеннях, і не мав потреби ними володіти.

— Ти мав доступ, у якому відмовили іншим.

— Але ж я не був там, щоб заволодіти. Я там стояв і дивився чи уклякав і споглядав. Щоб читати заголовки на корінцях безцінних книг у замкнених стелажах. Артис і я. Якось ти і я в Нью-Йорку.

Я відчував, як усе нижче спускається м'який опік віскі і на мить заплющив очі, слухаючи Россове декламування пригаданих заголовків з бібліотек у декількох світових столицях.

— Але що серйозніше за гроші? — спитав я.— Як воно? Ризик. У чому твої ризики в цьому проекті?

Я говорив без надриву. Сказав тихо, без іронії.

— Коли мене вже просвітили щодо значущості ідеї та потенціалу, що стоїть за нею, чималі залучення,— сказав він,— я прийняв рішення, яке ніколи не переглядав.

— Ти колись переглядав своє рішення щодо чогось?

— Щодо мого першого шлюбу,— відповів він.

Я задивився у склянку.

— А хто вона була?

— Гарне питання. Глибоке. Ми мали сина, але поза тим...

Не хотілося на нього дивитися.

— Але хто вона була?

— Вона по суті була одне. Вона була твоя мати.

— Скажи її ім'я.

— Хіба ми колись казали одне одному свої імена, вона та я?

— Скажи її ім'я.

— Люди, які були в шлюбі, як ми, у наш незвичний спосіб, який не такий уже й незвичний, чи вони колись кажуть одне одному свої імена?

— Хоча б раз. Мені треба почути, як ти його кажеш.

— Ми мали сина. Ми казали його ім'я.

— Зроби приємність. Давай. Скажи його.

— Ти пам'ятаєш, що казав хвилину тому? У цьому місці своє ім'я можна забути. Люди гублять свої імена в безліч способів.

— Мадлен,— сказав я.— Моя мати, Мадлен.

— Тепер я згадав, так.

Він посміхнувся і відкинувся в поставі вдаваного пригадування, потім змінив вираз обличчя, своєчасний маневр, різко до мене звертаючись.

— Подумай про це, що тут і хто тут. Подумай про кінець усіх злигоднів, які визбируєш роками. Подумай поза особистим досвідом. Облиш його там. Те, що відбувається в цій спільноті,— це не просто створення медичної науки. Залучені соціальні теоретики й біологи, футуристи й генетики, кліматологи й нейронауковці, психологи й етикологи, якщо це правильне слово.

— Де вони?

— Деякі тут постійно, інші приходять і йдуть. Рівні тут пронумеровані. Тут усі вітальні розуми. Глобально тут англійська, так, але є й інші мови. Коли треба — перекладачі, людські й електронні. Є філологи, які конструюють передову мову, унікальну для «Конвергенції». Корені слів, закінчення, навіть жести. Люди вивчатимуть і говоритимуть нею. Мова, яка дасть нам змогу висловити те, що не можемо висловити зараз, побачити те, що не можемо побачити зараз, побачити себе та інших у такі способи, що нас об'єднують, розширити кожну можливість.

Він витрусив ще краплю-дві, потім підніс склянку до носа і понюхав. Натепер вона спорожніла.

— Ми й хвилини не вагаємося стосовно того, що місцина, яку ми займаємо, зрештою стане осердям нового мегаполісу, можливо, незалежною державою, відрізняючись від будь-яких нам відомих. Саме це я маю на увазі, коли я називаю себе серйозною людиною.

— Із серйозними грошима.

— Так, грошима.

— Хоч греблю гати.

— Та інших благодійників. Фізичні особи, фундації, корпорації, таємні фінансування від різних урядів через їхні розвідувальні служби. Ця ідея — одкровення для розумників у багатьох галузях. Вони розуміють, що зараз настав час. Не лише наука і техніка, а і політичні та навіть військові стратегії. Інший спосіб думати й жити.

Він обережно налив «на палець», як йому подобалося це називати. У свою склянку, потім у мою.

— Спочатку для Артис, звичайно. Для жінки, якою вона є, для того, що воно значить для мене. Потім перехід у повне прийняття. Переконання, принцип.

Подумай про це так, говорив він мені. Подумай про тривалість свого життя, вимірявши в роках, а потім вимірявши в секундах. Роки, вісімдесят років. Звучить добре, як на теперішні стандарти. А потім секунди, сказав він. Твоє життя в секундах. Скільки їх буде у вісімдесяти роках?

Він спинився, імовірно вираховуючи. Секунди, хвилини, години, дні, тижні, місяці, роки, десятиліття.

Секунди, сказав він. Починай лічити. Твоє життя в секундах. Подумай про вік землі, геологічні ери, океани з'являються і зникають. Подумай про вік галактики, вік усесвіту. Усі ці мільярди років. І

1 ... 5 6 7 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Делілло Дон. Зеро К», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Делілло Дон. Зеро К"