Читати книгу - "Коли музика замовкає, Axolotl"

Збоку лунав ледь приглушений шепіт:

— О-о-о, зараз почнеться, — пробурмотів Лукас, спостерігаючи за перепалкою.

— Беру попкорн, — додала Камілла, схрестивши руки.

— Якщо тобі так не подобається працювати зі мною, попроси заміну, — кинув Габріель, його голос був рівним, але в очах спалахнув виклик.

— Ой, не хвилюйся, я б із задоволенням, — Алісія глянула йому просто в обличчя. — Але, на жаль, я професіонал. І працюю навіть із тими, кого воліла б не бачити.

Даміан, який до цього мовчки стежив за суперечкою, прочистив горло:

— Ем, може, ми… повернемося до роботи?

— О, так, давайте, — голос Алісі звучав солодко, як отрута. — Але під ту музику, що була затверджена.

— Ви обоє такі милі, коли злитеся, — прошепотіла Камілла Лукасу.

Той тихо засміявся:

— Ставка ще в силі?

— Тепер я навіть впевнена в своїй перемозі. Дай їм ще тиждень. Максимум.

Тим часом Габріель і Алісія продовжували палити одне одного поглядами, навіть не підозрюючи, що їхнє протистояння стало найгарячішою темою серед команди.

Після напруженої репетиції Камілла буквально витягла Алісію з залу, схопивши її за руку та потягнувши в коридор.

— Окей, ти мені зараз все розкажеш, — заявила вона, схрестивши руки.

— Камілло, що ти робиш? — Алісія спробувала вирватися, але подруга була наполегливою.

— Ні, що ти робиш? — Камілла пильно глянула їй в очі. — Ти поводишся так, ніби хочеш його знищити.

Алісія зітхнула, провела рукою по обличчю й оперлася на холодну стіну.

— Ти думаєш, що мені легко? — пробурмотіла вона. — Я думала, що впораюся. Що зможу просто працювати…

— Але? — Камілла підняла брову.

— Але це важче, ніж я уявляла, — Алісія похитала головою. — Як тільки я бачу його, в мені все закипає.

Камілла схилила голову набік.

— Гаразд, уточнимо: закипає від злості чи від чогось іншого?

— Камілло! — Алісія глянула на неї з докором.

— Ну, вибач, але ваші суперечки більше схожі на прелюдію до пристрасного поцілунку, ніж на професійний конфлікт, — вона підняла руки вгору.

— Це не смішно.

— Це просто занадто очевидно, — Камілла закотила очі.

Тим часом у студії Лукаc підійшов до Габріеля, який сидів за піаніно й бездумно перебираючи клавіші.

— Отже, як справи з Алісією? — невинно запитав він, з усмішкою сідаючи поруч.

— Чудово, — глухо відповів Габріель, навіть не піднімаючи голови.

— Ага, звісно, — Лукас іронічно хмикнув. — Ти ж знаєш, що на ваших суперечках уже можна заробляти ставки?

— Не сміши мене.

— Я серйозно. Камілла впевнена, що ви не витримаєте тиждень.

Габріель скривився.

— Вона так думає?

— Угу, і знаєш що? — Лукас нахилився ближче. — Я, мабуть, теж починаю так думати.

Габріель обернувся до нього, погляд сповнився сумішшю роздратування й роздумів.

— Я просто хочу, щоб вона сказала, що їй не байдуже, — тихо зізнався він.

Лукас на мить замовк.

— Ну, чувак, вибач, але вона не скаже.

— Чому?

— Бо їй не байдуже, і вона боїться, що якщо скаже це вголос, ти розіб'єш їй серце знову.

Габріель стиснув щелепи.

— Вона думає, що це зробив я.

— То, може, варто нарешті пояснити, що це була не твоя вина?

Габріель провів руками по обличчю.

— Легше сказати, ніж зробити.

Лукас розслаблено відкинувся назад.

— А ти спробуй. Інакше ця історія закінчиться ставками, а не другим шансом.

***

Алісія стояла перед дзеркалом у танцювальній залі, намагаючись знайти в собі сили зробити бодай один рух. Але тіло не слухалося. Голова була забита іншими думками.

Коли двері різко відчинилися, вона вже знала, хто це.

— Ми повинні поговорити, — голос Габріеля звучав тихо, але твердо.

Алісія стиснула щелепи.

— Нам нема про що говорити.

— Це було непорозуміння, — він підійшов ближче. — Вона… вона поцілувала мене зненацька.

Алісія холодно глянула на нього через дзеркало.

— І ти, звичайно ж, не міг її зупинити?

Габріель провів рукою по волоссю, роздратовано зітхнув.

— Я одразу відштовхнув її, але ти втекла, навіть не дала мені пояснити.

Вона розвернулася до нього.

— А що тут пояснювати? Я все бачила.

Він зробив крок ближче.

— Ти завжди так робиш? Як тільки щось здається тобі неправильним, просто тікаєш?

Вона знову відчула той гіркий клубок у горлі.

— А ти завжди так? Дозволяєш, щоб тобою грали?

Габріель стиснув кулаки.

— Це несправедливо, Алі.

Вона опустила погляд.

— Знаєш, — голос її затремтів, — мені вже байдуже.

Він замовк.

Алісія глибоко вдихнула і сказала те, що вирішила ще до цієї розмови:

— Я йду.

Габріель звів брови.

— Що?

— Я відмовляюся від гранту. Покидаю школу.

Він похитав головою.

— Це через мене?

Вона гірко всміхнулася.

— Не все в цьому світі крутиться навколо тебе, Габріелю.

— Але ти жила цією мрією, Алі. Танці — це твоє життя.

Вона відвела погляд, не в силах подивитися йому в очі.

— А може, я просто не настільки хороша.

Габріель зробив крок до неї, ніби хотів її втримати, але вона вже відступала.

— Прощавай, Габріелю.

І цього разу він не пішов за нею.

***

— Добре, народ, давайте без драм, — головний координатор зйомок, місіс Рейнольдс, перехрестила руки на грудях, оглядаючи команду. — У нас велика відповідальність перед інвесторами, і ми не можемо дозволити, щоб якісь… особисті питання впливали на роботу.

Алісія й Габріель стояли по різні боки приміщення, зберігаючи крижану дистанцію.

— Ми професіонали, — сухо сказала Алісія.

— От і чудово, — місіс Рейнольдс усміхнулася. — Тому вам із Габріелем призначено офіційну вечерю з нашими головними спонсорами.