Читати книгу - "Викрадач думок , Oleg Poroshok"

Олександр так розумів чому саме у нього з'явився цей дар. Не тому що він кращий, а навпаки, Бог побачив що грішник покаявся і більше не чинить зла. Тому Господь і вирішив, якщо ти щиро покаявся і дійсно став на праведний шлях, то на тобі можливість це довести. 

Олександр пішов до церкви і знайшов там жебрака і прочитав його думки, які йому не сподобались, ну та і Бог йому суддя. Тоді по місту і на ринку, просканував жебраків думки і з десяти, один дійсно був нужденний, а інші так звані професіонали. Тоді почав слухати загал людей, поки Бог не підказав, що треба слухати думки, які підлі і викривати їх.Так Олександр попередив торгівця взуттям, що конкурент наслав на нього податкову і з хвилини на хвилину вони будуть тут. Той застосував запобіжні заходи і тому все добре закінчилось. Тому він вдячно дав Олександру сто гривень. І таких і подібних справ за день підназбирувалось десь двадцять а то і більше. І це були дійсні заробітки на тих, хто міг і мав бажання заплатили гроші. Це Олександр знав певно бо його дар дозволяв йому це. Так копійка до копійки, він ощадно збирав гроші на хату, яку в минулому, так нерозуно продав. Але це не означало, що він не творив добро безкоштовно. Він читав думки людей і тим хто не мав змоги віддячити його, він все робив безкоштовно, бо він дуже боявся Бога.Якось Олександр сидів попиваючи безтурботно ккаву іпобачив нкрізь вікно а іншому боці квулиці жінку і відчув, як її думки наче звернулися до нього. Він розумів, що вона потребує допомоги, але знову, як і з чоловіком, який думав про свою дружину, він був стриманий. Він не міг просто так втручатися в її життя, не знаючи всієї ситуації.

 Тому він відразу занурився в клубок павутиння"думок людей, які були їй близькі і знайомі. Він таким чином намалював наочний малюнок її проблеми, всі ризики, помилки і можливі шляхи виправлення.Як я можу допомогти їй, не порушуючи її кордонів? — думав Олександр, спостерігаючи за нею з далека. Він знав, що якщо підходити занадто близько, можна просто налякати людину своїми надзвичайними здібностями.

Він відчув, що його допомога повинна бути не нав'язливою, а такою, що прийде коли жінка самостійно, буде готова.

Він зрозумів, що не варто поспішати, і що допомога, яка йде від чистого серця, завжди буде ціннішою, тому не треба поспішати.

Після кількох хвилин роздумів Олександр вирішив встати і вийти з кав’ярні. Коли він виходив, він подивився на жінку ще раз, і на цей раз у її думках була маленька надія. Вона навіть усміхнулася, хоч і не дуже впевнено. І це було для Олександра знаком, що допомога, яку він міг би їй запропонувати, не повинна бути примусовою.

Повернувшись додому, Олександр знову сів у своєму старому кріслі і почав міркувати. Далі спілкування з комп'ютером, бо необхідно було закінчити незавершені справи і все тримати на контролі. Так і минув вечір.